Зеленський планує скасувати обмеження на користь Кривбасу? Що означає зміна Твердохліба для нас?

Можливо, ключовий момент зимового періоду в Україні.

На початку року відбулася вражаюча трансферна подія. Черкаський ЛНЗ, що завершив перше коло чемпіонату на першій позиції, уклав контракти з двома футболістами з Кривбаса: Єгором Твердохлібом і Артуром Микитишиним.

Чемпіон вирішив проаналізувати трансфер з усіх боків.

Твердохліб відігравав ключову роль у атаках, особливо під час проривів у штрафний майданчик, тоді як Микитишин виконував функції вінгера. Заміна Артура не викликає великих труднощів, тоді як Єгор володіє винятковими якостями, які рідко зустрічаються в УПЛ. До того ж, тактичні схеми стосовно Кривбаса нині на розгляді, адже зараз клубу найкраще переглянути позиції гравців: змінити вінгера на опорника, а центрального півзахисника на нападника.

На даний момент у Кривбаса в основному складі налічується П'ЯТЬ футболістів з українським громадянством. І хто ж вони, цікаво? Це справжня мелодія!

Форвард Володимир Мулик провів 47 хвилин на полі в рамках УПЛ. Нещодавно йому виповнилося 20 років, а два роки тому він зробив перехід з вінницької Ниви. Проте, на рахунку молодого гравця досі немає жодного гола, як у складі Ниви, так і Кривбасу. Однак, варто зазначити, що він має один асист на високому рівні: став автором результативної передачі у матчі проти Кудрівки, у якому його команда здобула перемогу з рахунком 3:1.

2) 18-річний півзахисник Олександр Каменський, який на рівні УПЛ зіграв 237 хвилин. За ван Леувена він став регулярно виходити на заміни, і тренер поки шукає йому позицію: ставить на різні фланги, в центр поля;

19-річний опорний півзахисник Ярослав Шевченко, якого ван Леувен включив у стартовий склад на перший матч, не виправдав надій і був замінений вже в перерві через невдалу гру. Незважаючи на всі позитивні очікування, Ярослав поки що не демонструє рівень, необхідний для вищої ліги, і це помітно впливає на ефективність опорної зони Кривбаса.

4) 21-річний центрбек Володимир Вілівальд у такій компанії вже може вважатися ветераном - і не тільки за віком. Він почав у "старті" 14 турів, зіграв 1284 хвилини з 1440 можливих - але це той випадок, коли статистика краща за гравця. Оборона Кривбаса в ряді матчів була справжнім прохідним двором, і Вілівальд був безальтернативним багато в чому через те, що у Кривбаса вже тоді були проблеми з лімітом.

5) Максим Задерака - це гравець, у якому немає жодних сумнівів. Капітан Кривбаса володіє великим досвідом та креативністю, і в новому сезоні прагне встановити особистий рекорд за результативністю (на даний момент він вже забив п’ять голів, а в жодному з минулих сезонів не забивав більше семи). У зв’язку з обставинами, всі фанати клубу можуть покладати на нього великі надії.

За всієї любові ван Леувена працювати з молоддю, входити в другу частину сезону з таким "комплектом" українців просто несерйозно. Мулик, Каменський, Шевченко і не повинні грати повні матчі, вони поки не сформувалися до такого рівня - а замінювати їх ніким.

За великим рахунком, ці три гравці й повинні поки виходити на заміни - але Кривбас за регламентом зобов'язаний випускати чотирьох українців. Воротар, Задерака, Вілівальд - і хто ще? Не кажучи про те, що робити Вілівальда абсолютно незамінним теж недобре.

Загалом, ситуація з паспортами катастрофічна - і або клуб, який у свій час називали "президентським", знає щось про скасування ліміту, або Валерій Федорчук кілька днів тому увійшов до тренерського штабу ван Леувена саме для її вирішення.

Він виступав у багатьох командах, таких як Дніпро, Динамо та дві львівські команди. Зовсім нещодавно він ще був гравцем Руху, що дозволяє йому глибше розуміти "глибинні" процеси українського футболу. Він також грав за Дніпро, а разом із Бартуловичем переходив в оренду до Карпат. Можливо, нинішній тренер Металіста 1925 зможе зараз підтримати своїх підопічних у залученні нових гравців?

Необхідно активно шукати та займатися трансферами щонайменше двох, а ще краще трьох українських гравців. Проте Кривбас вже стикається з тим, що його проблеми стали відомі всім. У минулому Олександр Ярославський висловлював своє обурення:

"Якщо Голодюк коштує 15 мільйонів, то Тайсон 15 мільярдів має коштувати?" - бо з його Металіста за українців вимагали дуже багато.

У цій ситуації може виникнути повторення, особливо враховуючи, що Кривбас продовжує бути командою високого класу, зміцнити яку нелегко.

Ця історія яскраво ілюструє, наскільки відмінні реалії існують для футболістів порівняно з іншими українцями. Візьмемо, наприклад, клуб Прем'єр-ліги, що розташований практично на лінії фронту і зазнає більше обстрілів, ніж інші. Як наслідок, цей клуб без труднощів залучає гравців з Камеруну, Хорватії, Ізраїлю, Бразилії та Венесуели (останнім, до речі, пощастило опинитися у такому спокійному місці) — тоді як українці прагнуть залишити його будь-якою ціною.

Микитишин і Твердохліб отримали підвищення, що добре, але Стецьков і Кліщук вирушили до Карпат, які не мають суттєвих переваг. Львів і Кривий Ріг — це як два різні світи. На жаль, українські лікарі, вчителі, водії та інші професіонали живуть у умовах, які можна порівняти з країнами третього світу, тоді як футболісти мають можливість вибирати їжу.

Ще в минулому сезоні ЛНЗ відчував значні обмеження через ліміт на легіонерів. Зараз це здається маловірогідним: Віталій Пономарьов, який зарекомендував себе завдяки роботі з молоддю клубу "Рух", вдосконалив склад команди. В українському стартовому складі вже виступало по 6-7 гравців, тоді як іноземці, які не відповідали вимогам, безжально усувалися (наприклад, Соареш, який потрапив до дублю), а на полі залишалися тільки найкращі легіонери, як-от Проспер Оба... який тепер вже грає за "Шахтар".

Перехід Проспера з лідера таблиці до другої команди важко вважати послабленням суперника. У Шахтаря фінансові показники – зарплати, трансфери, продажі – в десятки разів перевищують ті, що має ЛНЗ, який навіть не входить до трійки найкращих в Україні за цими критеріями. Сума в 4,5 мільйона євро, отримана черкаським клубом за нігерійця, у 15 разів перевищує найбільшу суму, яку клуб коли-небудь отримував за продаж гравця, і в рази перевищує всі інші трансфери. Це пояснюється тим, що, окрім Проспера і воротаря Євгена Кучеренка, ЛНЗ не здійснював жодних продажів за всю свою коротку історію.

За одне минуле літо черкаський клуб витратив на гравців 2,85 млн євро - а виручив 0,3 за Кучеренка. Зараз до скарбниці клубу надходять ще 4,5 мільйона, але він тут же витрачає 2,15. Півтора мільйона за Твердохліба, пів - за Микитишина, залишок пішов за нігерійського опорника Якубу з чемпіонату Словенії.

Слід зазначити, що не йдеться про простий підрахунок фінансів, коли ми говоримо, що "гравців придбали за 5 мільйонів, а продали за 4,8 — отже, витратили лише 200 тисяч". Будь-які трансфери, особливо в сучасному українському чемпіонаті, включають також виплати агентам. Це особливо актуально, коли мова йде про переходи гравців з іноземних ліг. ЛНЗ лише за три роки здійснив купівлю таких футболістів, як Бара, Саліха, Соареш, Бессала, Яшарі, Тілль, Момо, Макуану, Ангелова, Халайлу, Дайко, Ассінора, Нонікашвілі, Проспера і Якубу. Проект, до речі, мав чимало проблем до початку поточного сезону.

Усі ці гравці повинні отримувати зарплати вищі, ніж у стабільних країнах, інакше вони не зможуть залишити свої клуби. Дехто потребуватиме також підйомних виплат. І слід зазначити, що українські футболісти, як вже підкреслював, досить примхливі і навряд чи погодяться грати за мізерні гроші. Я це пишу, щоб не створювати ілюзій: навіть із 4,5 мільйонами мова не йде про "життя на гроші". ЛНЗ, принаймні на даний момент, прагне досягати успіхів на полі, а не зосереджуватися на фінансових показниках.

Ви, напевно, запитаєте: які ж це успіхи, якщо кращого гравця нещодавно передали в Шахтар? Однак існує турнір, в якому ЛНЗ продовжує боротьбу, а Шахтар вже вибув. Зараз у вищій лізі залишилися тільки Динамо, ЛНЗ і Металіст 1925. У чвертьфіналі Кубка черкащани, звісно, зустрілися з сильнішим суперником, ніж Динамо та Металіст 1925 (Буковина, а не Інгулець чи Локомотив), проте в цілому важко визначити, чим вони поступаються київським та харківським командам за рівнем гри.

А Кубок, якщо його вдасться виграти - це, вибачте за пафос, місце в історії. Після 2010 року, коли трофей взяла Таврія, всі можливі українські трофеї йшли в руки двох грандів. Металіст і Дніпро, причому в будь-яких своїх інкарнаціях, так і не взяли жодного трофея в епоху незалежності України - ЛНЗ може відразу увірватися в дуже-дуже вузьке коло. +9 від четвертого місця утримати теж важливо - і тут варто нагадати, що черкащани мають такий відрив не тільки від Динамо, а й від Кривбаса. ЛНЗ не тільки послабив конкурент - він сам послабив конкурента.

Тактика тут не означає майже нічого. Оба грав правого вінгера, Твердохліб грає центрального хава, а ось Микитишин грає праворуч - за такими міркуваннями, будь ласка, в розбори команд рівня ЛЧ (я серйозно: ось розбори МЮ, Баварії, Ман Сіті). Матчі виграють не позиції, а хороші футболісти - і в українському футболі, де і Динамо не може знайти 11 класних гравців, важливо не зменшувати саме їх число. ЛНЗ втратив одного хорошого гравця, придбав іншого - і це важливіше, ніж збіг за позиціями.

Єгор завжди вирізнявся навіть у Минаї.

Микитишин чи Твердохліб? Думаю, що замінювати Оба будуть обидва. Перехід Твердохліба - хороша можливість більше грати через центр, а не фланги; Микитишин же на правому фланзі повинен зайняти місце Проспера, але навряд чи його функції. За першу частину сезону Артур набрав за системою "гол плюс пас" "2+2", але:

а) серед них "1+2" займає позицію лівого вінгера, а не правого;

б) у Кривбасі, який проводить значно більше атак, ніж ЛНЗ.

Таким чином, важливішим за будь-які розмови про тактику є те, що команда черкасців під керівництвом Пономарьова, насправді, є оборонним колективом. Після поразки 1:4 від Олександрії вони провели 13 матчів в УПЛ та Кубку, в яких загальний рахунок склав 19:2. Середня результативність складає півтора гола за гру, тоді як Кудрівка забиває приблизно стільки ж. Зате захист демонструє рівень, який можна порівняти з найкращими прикладами в історії. Ця серія включала також зустрічі на стадіонах Шахтаря та Динамо - кияни зазнали поразки 0:1, а донеччани змогли забити лише один гол за рахунку 0:3, що навіть важко сприймати серйозно.

Схоже, що ЛНЗ зберігає всіх своїх захисників. Включення Паламарчука в команду Інгульця є справжнім стратегічним кроком; Муравський демонструє вражаючий прогрес під новим тренером. Горін, Дідик, Кузик, Яшарі та, особливо, Пономарьов, ймовірно, залишаться основними стовпами захисту ЛНЗ. Це може виявитися важливішим, ніж будь-які зміни в атакуючій лінії.

Команда Пономарьова на домашньому полі в другому колі зустрінеться з грандами та Поліссям. У цих поєдинках, ймовірно, вона зможе грати в захисному стилі, що дозволить Твердохлібу активно використовувати вільні зони - це може стати запорукою несподіваних результатів. Результати, які складають 19:2 за 13 матчів, з єдиним голом на фоні тотальної переваги Шахтаря, свідчать про те, що ліга ще не знайшла способу подолати "захист" ЛНЗ.

А як щодо самого Твердохліба? Давайте почуємо, що він скаже:

У 2025 році моя основна мета полягає в тому, щоб вийти на новий рівень. Я ставлю собі за пріоритет потрапляння до однієї з п'яти провідних європейських ліг, а найбільше прагну до Бундесліги. Безумовно, важливо залишатися реалістом, і я розумію, що мені доведеться пристосовуватися до нових умов, але я готовий прийняти цей виклик.

Складно перейти з УПЛ до провідного чемпіонату, але ми не говоримо про величезні стрибки, а про поступові кроки. Я цілковито зосереджений на тому, щоб робити невеличкі, але впевнені кроки до досягнення своєї основної мети.

Отже, я навів висловлювання Єгора не в останні тижні, а в червні 2025 року. І тоді їх зміст був абсолютно зрозумілим! Інсайдер повідомляв про зацікавленість у футболістах з Лестера і Норвіча, причому це був не український джерело, а британський журналіст Піт О'Рурк. Також обговорювалися варіанти з Аугсбургом (це пояснює слова Твердохліба про "ідеал") та багатьма іншими командами, для яких суми в півтора-два мільйони - це лише дрібниці, залишок від великих угод...

Не склалося. Чутки про можливий трансфер Єгора до європейських клубів циркулювали до останніх хвилин закриття трансферного вікна, але жодні плани не були реалізовані. Лестер і Норвіч так і не здійснили його покупку, можливо, даремно (зараз "лисиці" займають 14-те місце, а "канарки" - 22-ге в Чемпіоншипі), але факти залишаються фактами. Наразі Твердохліб є гравцем ЛНЗ, із контрактом, що діє до літа 2029 року.

Чи може він посилити ЛНЗ? Безсумнівно. 14 голів у 24 турах минулого сезону, 7 у 15 цього - в лізі, де для форвардів п'ять голів за сезон виглядають хорошим досягненням, такий півзахисник на вагу золота. Але прикро, що такий гравець - можливо, найперспективніший для переходу до Європи на всю лігу - змінює Кривий Ріг не на Лестер, а на Черкаси. З великою ймовірністю в кар'єрі Твердохліба й українських грандів тепер не буде: до моменту закінчення контракту з ЛНЗ йому буде вже 28 років.

Проте, кожен з нас є творцем свого власного щастя. Не всім судилося поїхати до Європи — є ті, хто має залишитися тут і підтримувати вітчизняний чемпіонат. Якщо Твердохліб зуміє привести ЛНЗ до перемоги, це запам'ятається так само, як і черговий успіх "наших" у Англії.