"На підмогу стрічці!"

Редакція Цензор.НЕТ не завжди поділяє думки своїх авторів. За зміст матеріалів у розділі "Блоги" відповідають виключно самі автори.

Журналіст на межі заборони.

-- Знаєш, чим поліцейський відрізняється від журналіста? -- спитав офіцер, вчепившись у моє плече. -- Поліція захищає людей. А ви, журналісти, заробляєте на стражданнях.

Він сказав це одразу після ракетного удару по дитячій лікарні Охматдит у Києві, не пропускаючи на подію. Ми з колегами намагалися розповісти світу, що сталося.

Таке я чув і раніше. Але вчора, в Києві, біля ще димлячого після обстрілу житлового будинку, поліцейський бив по камері мого колеги. Він заважав знімати. Заважав працювати.

— За нагороду! — вигукнув він.

Схоже, що правоохоронці оголосили війну журналістам. Вони замовчують випадки обстрілів, приховують руйнування і не дозволяють світові дізнатися правду.

Під час моєї роботи в Газі все виглядало зовсім інакше. Після повітряних ударів палестинці активно шукали журналістів. Люди діставали поранених із руїн і несли їх до камер.

— Поділись цим із світом! — вигукували вони.

Це ефективно, і в даний момент це яскраво проявляється в реакції міжнародної спільноти.

У 2022 році війна завітала до наших домівок. Тоді міністр внутрішніх справ Денис Монастирський усвідомив важливу істину: без медіа ми зазнаємо поразки. Без ролі журналістів Захід не зможе усвідомити масштаб трагедії, що спіткала Україну, і, відповідно, допомога не надійде.

Він доклав максимум зусиль, щоб привернути увагу світу до Бучі. Його команда організовувала евакуацію в найнебезпечніші райони. Ми здійснювали польоти на його вертольотах до місць, де відбувалися потужні ракетні обстріли у Вінниці та Запоріжжі.

Я памʼятаю, як російська пропаганда розповідала про манекени в Бучі. Але доступ журналістів ламав ці міфи. Монастирський переміг пропаганду. Тоді поліція, рятувальники і журналісти працювали разом. Він сам приходив до нас і питав:

Які ще кроки потрібно зробити, щоб істина стала очевидною для всього світу?

Ми спілкувалися. Ми демонстрували. Світ сприймав.

Через рік він загинув. Вертоліт впав. І в той же момент зазнала краху наша інформаційна боротьба.

Ми зараз її відтворимо.

Існує простий факт: без журналістів подія не відбулася б.

В суспільстві виникає враження, що журналісти є безсердечними, оскільки вони своїми камерами вторгаються у людські страждання, демонструючи їх занадто близько. Повірте, коли я це знімаю, мені боляче. Але якщо я не покажу ці моменти, це означає, що я закриваю очі. Я ховаю правду від суспільства.

На провідному фотоконкурсі перемогу здобуває зображення російського солдата, що переживає страждання. Російська пропаганда отримує фінансування в мільйонах доларів. Все частіше можна почути: "Це Україна була агресором". А в нас все більше лунає:

Журналістів не допускати. Надто жорстоко.

На стрічці. За заборону. Приберемо, підметемо – тоді вже можна.

Складається враження, що правоохоронці діють всупереч істині. Їм імпонує нова пропаганда, поширювана Кремлем: українські журналісти наживаються на людських бідах. І замість того, щоб підтримувати, вони прагнуть заважати.

Російська пропаганда щиро вдячна за це.

Якщо ситуація не покращиться, ми ризикуємо залишитися на самоті. Світ відвернеться від нас. І тоді правоохоронці замість нових західних пікапів знову сядуть у старі російські "буханки".

Протягом багатьох років я займався висвітленням діяльності правоохоронних органів. Я особисто знайомий з порядними офіцерами та генералами, які зараз виконують свої обов'язки на передовій.

Хочу звернутися до керівництва поліції: журналісти, акредитовані Міністерством оборони, часто мають значний досвід роботи в небезпечних зонах, який може перевищувати досвід багатьох офіцерів. Такого журналіста варто сприймати як рятівника та надавати йому всебічну підтримку.

Тим, хто курує інформаційну політику держави, слід терміново переосмислити наративи та виявляти гордість за своїх журналістів.

У цій війні загинув 91 журналіст. Майже стільки ж, скільки рятувальників. Але журналістів -- у рази менше. Це штучний продукт.

Зображення демонструє, як медичні працівники надають термінову допомогу чоловікові, який отримав поранення внаслідок обстрілу російськими балістичними ракетами в Києві, Україна, вранці четверга, 24 квітня 2025 року. (Фото/Єфрем Лукацький)