Які назви має лелека в різних куточках України та що це reveals про мовні особливості країни.

З першими променями весняного сонця в небо повертаються вони -- білі птахи з чорними крилами, що символізують тепло, пробудження й надію. У когось це -- лелека, у когось -- чорногуз чи навіть гайстер.

Як у різних куточках України називають одного з найвідоміших птахів нашої країни, поділилося видання "Київ24".

"Лелека" — це витвір, що став класикою у сфері літературної мови.

Найбільш звична для українського вуха назва -- "лелека". Саме вона побутує на сході й півдні України: на Харківщині, Донеччині, Луганщині, Полтавщині, Кропивниччині, Дніпропетровщині, а також у Запорізькій, Херсонській, Миколаївській, Одеській областях і в Криму.

Ймовірно, термін має свої корені в тюркських мовах — подібні звукові варіації можна знайти в арабській ("laklak") та перській ("plaklak"). Слово виникло за принципом звуконаслідування: люди просто повторяли звук, схожий на курликання птахів. Завдяки широкому вжитку ця назва стала офіційною та літературною нормою.

"Чорногуз" — це назва, що підкреслює зовнішній вигляд.

У регіонах Сумщини, Черкащини, Вінниччини, Хмельниччини, а також у деяких частинах Київської та Чернігівської областей, термін "чорногуз" вживається досить часто. Це слово утворене від "чорний" та "гузка", що означає задню частину тіла птаха, і воно безпосередньо пов'язане з характерним забарвленням його пір'я.

"Бусол", "буслик" та інші -- північ України

У північних областях України, зокрема на Київщині, Житомирщині, Чернігівщині, а також у деяких частинах Рівненщини та Волині, можна почути різноманітні варіанти слова: "бусол", "буслик", "бусе", "бусень", "бушень". Походження цього терміна залишається нез'ясованим, проте мовознавці вважають, що він має тюркське коріння, оскільки слово "boz" перекладається як "сірий".

"Бузько" і "бузьок" -- на заході країни

У західних регіонах України — зокрема на Львівщині, Івано-Франківщині, Тернопільщині, Закарпатті та Чернівцях — можна частіше почути такі варіанти, як "бузько", "бузьок" або "бузок".

"Боцян" — це польський шлях.

У Хмельницькій, Рівненській та Волинській областях можна натрапити на терміни "боцюн", "боцян" або "бойцюн". Ці вирази мають польське походження.

"Ґовля" – це угорський акцент.

У Закарпатті лелеку зазвичай називають "ґовля", що є запозиченим терміном з угорської мови, де саме так позначають цього птаха.

"Гайстер" – це термін, що походить з німецького діалекту.

На Київщині й Чернігівщині іноді вживають слово "гайстер". Його шлях до української пройшов через польське посередництво, а витоки -- у німецькій мові.

Таке розмаїття слів відображає мовну багатогранність, впливи історії та глибокий зв'язок нашого народу з навколишнім світом. Охоронімо ці слова, адже кожне з них містить частинку нашої культури та колективної пам’яті.