Втративши зір під час війни, ветеран почав створювати чудові скульптури з глини.

Він створює, але не має можливості побачити свої витвори. Руслан Рижко, мешканець Львівщини, втратив зір внаслідок мінометного обстрілу. Пів року тому він вперше в житті спробував працювати з глиною, і це захоплення стало настільки сильним, що ветеран вирішив зайнятися гончарством. Його наставник зазначає, що майстерність Руслана вражає навіть тих, хто має зір. Наша команда на чолі з Романом Гаврилівим відвідала домашню майстерню цього захисника.

Багато глини, робочі столи й круг. Звичайний балкон багатоповерхівки перетворився на цілу гончарну майстерню. За головного тут Руслан. Він уже пів року створює глиняний посуд.

- Рахували, скільки виробів у вас готових є? - Ніколи не рахую. Є, та і є. Для чого?

Бо майстер любить процес більше, аніж результат. Працює щодня.

Руслан Рижко, ветеран конфлікту між Росією та Україною:

З 9:30 до 15:00 - це безсумнівно. Спочатку часи були і до 17:00, і навіть до 18:00.

Раніше Руслан навіть не брав у руки глину. За кругом не сидів тим паче. Але вже знає, як правильно поводитися з матеріалом.

Руслан Рижко, ветеран конфлікту між Росією та Україною:

Її слід ретельно перемішати, щоб повітря зовсім не залишилося. В процесі можуть виникати бульбашки повітря. Ти помітиш, коли маса не досягне однорідності: під руками відчуватимеш маленькі горбики. Якщо вона вийшла недостатньо змішаною, варто зробити кілька проколів.

У 2022 році ветеран АТО навіть не міг уявити собі, що незабаром його життя зміниться, і він знайде нове захоплення. Він приєднався до збройних сил як доброволець і швидко став командиром відділення. У червні, під час виконання завдання на Луганщині, його підрозділ потрапив під мінометний обстріл. Саме тоді він отримав найсильніший удар по обличчю.

Руслан Рижко, ветеран конфлікту між Росією та Україною:

Це відбувається несподівано, як грім серед ясного неба. Як стверджують, доля може бути непередбачуваною. Ти не завжди можеш передбачити, звідки і коли виникне якась ситуація. Навіть найменший крок може радикально вплинути на твою долю.

Олена Бабіцька, дружина:

Сказав мені лікар, що йому дуже пощастило, тому що там були міліметри від головного мозку, де проходили осколки. Постійно діставали звідти уламки, і шансів на збереження одного ока не було абсолютно ніяких.

З того моменту Руслан пройшов через 9 програм реабілітації і переніс 10 пластичних операцій, щоб відновити своє обличчя. Він також навчився жити по-іншому: використовуючи тростину, освоюючи шрифт Брайля та вивчаючи роботу з мобільним телефоном.

Руслан Рижко, ветеран конфлікту між Росією та Україною:

Одне зрозуміло: коли людина нічого не бачила, народжується незрячою, і вона не знає, який має вигляд щось. А інша справа, коли ти прожив досить такий відрізок життя - і раптом згасло світло, темрява...

Дружина Олена, яка вже 13 років живе в парі з Русланом, вирішила навчитися водити автомобіль, щоб допомагати чоловікові. Тепер вона сама доставляє готові вироби до печі. Саме завдяки її наполегливості Руслан почав займатися гончарством, хоча спочатку не був настроєний на це.

Олена Бабіцька, дружина:

Він сказав: "Ну, бачиш, я без очей, і як я тепер буду жити?" Я завжди йому казала: "Що ти хвилюєшся? Я буду твоїми очима".

Та згодом бійця вийшло переконати. Цього літа він навчався гончарства у Вінниці. Потому на рідній Львівщині організатори знайшли наставника.

Майстер народного мистецтва Сергій Івашків відвідує Руслана двічі на тиждень, щоб давати йому нові завдання. Наближається Різдво, тож виріб повинен бути відповідно тематичним.

Створюємо макітру — традиційний етнічний виріб. Раніше наші предки використовували її для подрібнення маку та приготування куті.

І вчитель, і учень відчувають, що їхня співпраця проходить у гармонії. Гончар зауважує, що Руслан за всього лише пів року досяг значного прогресу.

Сергій Івашків, майстер-гончар:

Глину потрібно відчути, для цього необхідний певний досвід. Я спостерігав, як він самостійно приклеює ручки. Щоб вони були рівними. Людина не дивиться, але знає, куди приклеїти ручку. Все відбувається на дотик, наосліп.

В повсякденному житті Руслан також успішно справляється сам. Він мріє виготовляти такі високоякісні вироби, щоб ніхто навіть не здогадувався, що його майстерність належить сліпому майстру.

Руслан Рижко, ветеран конфлікту між Росією та Україною:

Дуже добре, що руки є. Це одне з допоміжного. Мої руки - це мої очі. Усе на дотик. Життя продовжується, але воно на дотик.

Руслан не має наміру продавати свій посуд. Якщо ж хтось проявляє бажання його купити, усі отримані кошти він вкладає в створення гончарної студії. Це дозволить іншим ветеранам-колегам спробувати свої сили в новій професії.