(ВІДЕО) Енергійний Еней, спокійний Бегемот і швидка Черепашка

Іван, позивний "Еней", ще у 5-6 класі на рідній Вінниччині вирішив, що стане лікарем. Вплинув на нього дядько -- військовий медик, чиї розповіді надихнули хлопця рятувати життя. Згодом Іван об'єднав дві мрії -- медицину і службу в прикордонних військах. Вступив до Української військово-медичної академії, а після її завершення -- до бойового прикордонного загону "Гарт".

Саме в Академії Іван отримав свій позивний "Еней" — адже, як і в "Енеїді", він був "жвавим юнаком", який бігав не гірше за молодших курсантів. Нині він служить лікарем-терапевтом у польовому медпункті підрозділу "Скорпіон", що діє на одному з найгарячіших фронтів — Вовчанському.

"У нашій команді працюють троє водіїв, кожен з яких має значний досвід та серйозні навички. Вони готові допомогти в будь-якій ситуації – як під час евакуації, так і в наданні медичної допомоги. Кожен із них досконало володіє своїми обов'язками. Вони усвідомлюють, що їхня місія – це порятунок життів," – ділиться прикордонник.

У їхній команді є ще один важливий "гравець" — евакуаційна машина, яку ласкаво прозвали "Черепашка". Це ім’я не випадкове: компактна і маневрена, вона здатна пробратися в будь-яке місце — навіть там, де немає жодної дороги, тільки вказівники. Але ці вказівники під постійною загрозою з боку дронів, адже "евак" нерідко стає основною мішенню для ворога. Тому іноді пораненого вдається евакуювати за годину, а інколи на це можуть піти й кілька днів.

У вирішальні миті на допомогу приходять знання товаришів: кожен із них пройшов бойову підготовку і здатен надати першу допомогу — накласти турнікет і стабілізувати стан постраждалого. Далі за справу береться медичний пункт, а в разі потреби — стабілізаційний або польовий госпіталь.

Особлива роль відводиться психологічному аспекту. Іван завжди прагне підтримувати пораненого в свідомості: він спілкується з ним, жартує. Один із звичних діалогів виглядає так: "Лікарю, тільки не ріжте штани – вони коштують 4000 гривень!" – "Але життя важливіше!". І продовжується сміх, як спосіб зберегти надію.

Еней каже: ця війна вчить пристосовуватись. Нові методи ведення бою, нові поранення -- і кожне життя вимагає професійного вдосконалення. Але головне -- бути поруч, коли це потрібно.

Цей бліндаж слугує і як місце проживання, і як медичний пункт. Він дістався їм у спадок від попередньої команди: хлопці висушили його, встановили полички, вмивальник і утеплили. Готують їжу по черзі, а іноді й за натхненням. Усе необхідне — від продуктів харчування до медикаментів — постачає їхня бригада.

Живе з ними і кіт Бегемот. Знайшли його поблизу, і залишили -- тепер це повноправний мешканець бліндажа. Муркотіння біля голови після важкого дня стало для Енея найкращим заспокійливим.

Єдине, чого бракує -- це персоналу. Лікарів, фельдшерів. Бо роботи вистачає: від бойових поранень до наслідків хронічного перевантаження. Зокрема -- проблем з опорно-руховим апаратом: бронежилети й боєкомплекти військові носять цілодобово, не знімаючи.

Проте Еней не виявляє незадоволення. Він почувається вдома. У тому місці, де його дитячі мрії втілилися в життя.