Вибухи на арсеналах в Україні: Калинівка, Мила, Вишневе та відповідальність за зберігання боєприпасів.

Російські ракети чи безпілотники здатні знищити склад за мить, проте справжня катастрофа часто розгортається вже після вибуху. Вишневе та Мила стали яскравими прикладами того, до яких наслідків може призвести вторинна детонація, якщо боєприпаси зберігаються поблизу житлових районів. Фокус досліджував, хто приймає рішення про розташування складів з боєприпасами під час війни, і хто несе відповідальність, коли склад стає загрозою для цілого міста.

Увечері 26 вересня 2017 року на складах боєприпасів поблизу Калинівки у Вінницькій області спалахнула пожежа, після якої почалася детонація снарядів. На території площею близько 60 гектарів тоді зберігалося 188 тисяч тонн боєприпасів -- приблизно 10 тисяч умовних залізничних вагонів. Серед них були ракети до реактивних систем залпового вогню "Смерч", "Ураган" і "Град".

48-й арсенал знаходився приблизно за два кілометри від Калинівки і функціонував там з листопада 1938 року. Коли почалися вибухи, у зоні надзвичайної ситуації опинилося військове містечко, в якому мешкало близько 490 осіб, а також частина Калинівки з населенням близько 15 тисяч, разом із сусідніми селами Павлівка та Сальник.

Павлівка зазнала значних руйнувань: близько 90% житлових будинків та місцева школа отримали серйозні пошкодження, а один з будинків був знищений дощенту. На щастя, вдалося обійтися без людських жертв.

Згодом генпрокурор Ірина Венедиктова оголосила, що причини загоряння та наступної детонації боєприпасів на 48-му арсеналі пов'язані з актом диверсії.

Однак Калинівка була далеко не єдиним подібним випадком. У 2015-2018 роках великі пожежі з детонацією боєприпасів траплялися на складах ракетно-артилерійського озброєння сектора "А" у Сватові, на 65-му арсеналі в Балаклії та на 6-му арсеналі в Ічні.

З роками ця проблема знову проявилася, але тепер у контексті повномасштабної війни та постійних російських атак на українські території.

6 липня 2026 року, після ракетно-дронового нападу Росії, у Вишневому, що під Києвом, розпочалася тривала детонація боєприпасів. Пожежа, масова евакуація мешканців та руйнування в житловій зоні відразу ж породили багато запитань щодо вмісту ураженого об'єкта. Лише через три дні було офіційно підтверджено, що атака влучила у склад боєприпасів.

Згодом Служба безпеки України з'ясувала, що територія підприємства "Укроборонпрому", на якій зберігалися боєприпаси, не була адаптована для таких цілей. До того ж, боєприпаси були розміщені там без відповідних дозволів і в небезпечній близькості до житлових районів.

За підозрою у службовій недбалості, що спричинила тяжкі наслідки, СБУ затримала генерального директора оборонного підприємства та його заступника. У результаті атаки та подальших вибухів загинули дев'ять осіб, ще 48 отримали поранення.

Схожа історія повторилася 28 серпня 2026 року, коли російський дрон вразив склади в селищі Мила Київської області. Після удару сталася вторинна детонація. Вона призвела до масштабних руйнувань, перекриття траси Київ -- Чоп, загибелі 38 осіб та поранень понад півсотні цивільних, серед яких було п'ятеро дітей. Пошкодження зазнали сотні будинків.

Служба безпеки України відкрила кримінальне провадження не тільки через акт російської агресії, але й за статтею, що стосується неналежного виконання обов'язків військової служби.

Склад поруч із житловими будинками: хто відповідає за безпеку боєприпасів

Військові склади зазвичай розміщують у малопомітних і важкодоступних місцях -- це спрощує охорону, маскування та контроль доступу. Однак, як зазначає військовий експерт Олег Жданов, випадки у Вишневому та Милі принципово відрізняються від попередніх вибухів на великих армійських арсеналах.

На його думку, йшлося не про склади Міністерства оборони. У Вишневому боєприпаси знаходилися на території об'єкта "Укроборонпрому", а в Милі – на об'єкті силового відомства. За словами експерта, саме тут виникає проблема контролю: ці об'єкти не входять до мережі військових складів і можуть підпорядковуватися іншим нормам зберігання.

"Поки дрон, снаряд або інше озброєння не офіційно передано військовим, відповідальність за його збереження лягає на виробника. Після того, як боєприпаси переходять на баланс Міністерства оборони, їх зазвичай переміщують у більш захищені та секретні локації", -- зазначає Жданов у коментарі для Фокусу.

При цьому старі великі арсенали, такі як Калинівка чи Лозова, за словами експерта, давно відомі супротивнику: більшість із них будували ще за радянських часів, тому Росія має їхні координати.

У справі, що стосується Вишневого та Мили, Жданов вважає, що слідство повинно першочергово визначити, хто прийняв рішення про зберігання боєприпасів на згаданих об'єктах, а також перевірити, чи відповідали ці приміщення нормам безпеки.

"Окрема проблема полягає в тому, що підприємства, пов'язані з виробництвом озброєння та його компонентів, можуть самостійно визначати місця зберігання готової продукції та вибухових речовин. Це особливо небезпечно під час війни: після російського удару по такому об'єкту первинне влучання може перерости в тривалу вторинну детонацію та призвести до руйнувань уже в житловій забудові", -- продовжує експерт.

За словами Жданова, у випадку подібних інцидентів державі необхідно здійснити всебічний аудит підприємств, що мають відношення до військово-промислового комплексу. Це стосується як зберігання складових вибухових речовин, так і готових боєприпасів та безпілотників. Такий контроль дав би змогу виявити місця, де ігноруються норми безпеки, ще до того, як може статися небезпечний інцидент.

"Приватні підприємства діють за власними вимогами, незважаючи на те, що їм слід звертатися до військових для отримання порад щодо оптимальних місць і способів зберігання боєприпасів та вибухових матеріалів", – підкреслює Жданов.

Після недавніх подій прем'єр-міністр України Сергій Корецький ініціював перевірку об'єктів і доручив Міністерству оборони оцінити умови зберігання боєприпасів та небезпечних матеріалів. Мова йде про аудит військових і оборонних структур, а також складів, включаючи колишні промислові території, з метою перевірки законності та безпеки зберігання вибухових речовин.

Однак Жданов не виключає, що подібні потенційно небезпечні об'єкти залишаються й в інших населених пунктах.

"Сьогодні ніхто не може бути впевнений, що десь не існує ще кілька таких складів, як у Милі чи Вишневому, які перебувають на балансі не військових, а комерційних організацій", -- зазначає експерт.

Боєприпаси в сусідстві з житловими районами: де проходить межа безпеки?

Після вибухів у Вишневому та Милі виникла дискусія про необхідність узгодження розміщення складів із вибуховими речовинами та боєприпасами з місцевими або районними радами, адміністраціями чи військово-цивільними структурами. Наразі такі питання не отримують належного обговорення на рівні цих органів.

Проте, за умов воєнного стану, переміщення військової техніки та озброєння, а також їх зберігання, не можуть бути узгоджені з цивільними організаціями, підкреслює військовий аналітик Олексій Гетьман.

"Що станеться, якщо в раді виявиться особа, яка передасть цю інформацію ворогу? Інформацію, що стосується армії та війни, мають знати лише ті, хто має відповідний доступ до секретних даних, які є цілком конфіденційними або мають особливу важливість для держави", -- зазначає експерт Фокусу.

Він зазначив, що за організацію та зберігання військової техніки і боєприпасів повинна відповідати спеціалізована служба Міністерства оборони, яка відповідає за логістичні процеси та складування.

"Визначення місця розташування повинно належати Міноборони, і воно може розташовуватись у близькості до населених пунктів. У цьому випадку вся відповідальність покладається на Міноборони," -- зазначає Гетьман.

На думку експерта, контроль за такими рішеннями має здійснюватися на рівні Штабу Верховного Головнокомандувача.

"Це питання стосується президента та його команди. Кожен член штабу зобов'язаний бути обізнаним про розташування всіх важливих об'єктів; більше ніхто не має права на цю інформацію," -- підкреслює Гетьман.

Отже, фахівець вважає невірним говорити, що цивільні організації повинні мати контроль над місцезнаходженням військової техніки, її переміщенням та розташуванням складів з ракетами, снарядами і мінами.

Він зазначив, що подібна інформація повинна залишатися конфіденційною, адже її розповсюдження може призвести до ризику витоку даних до ворога.

При цьому зовсім інше питання -- чому вибухонебезпечні речовини взагалі опиняються поруч із населеними пунктами. За це, підкреслює Гетьман, відповідають ті, хто ухвалив конкретне рішення про розміщення такого складу.

На думку автора, поряд із житловими комплексами можна було б зберігати предмети, які не несуть загрози великомасштабного вибуху. Це можуть бути вогнепальна зброя, міномети та гармати без патронів, медичні пристрої, запасні частини та інше обладнання.

Проте для зберігання вибухових матеріалів, ракет та снарядів необхідні абсолютно інші умови.

"Вибухові матеріали слід зберігати в ізольованих місцях або в спеціально підготовлених приміщеннях, щоб запобігти можливості повторної детонації", -- підкреслює військовий аналітик.

Він зазначив, що норми безпеки вимагають організації вибухонебезпечних матеріалів по секціях, впровадження спеціальних систем для виведення викидів та ізоляції приміщень, щоб запобігти можливій детонації в сусідніх зонах складу у випадку вибуху в одній з них.

"Навіть приміщення для зберігання ізолюють, щоб сусідні не вибухали і не створювали феєрверк цілу добу. Це все детально прописано. Питання, чому це не реалізовано, -- це окрема тема," -- підкреслює Гетьман.

Отже, те, що військовий або оборонний об'єкт розташований поблизу населеного пункту, ще не свідчить про порушення. Головне питання полягає в тому, які саме матеріали там зберігаються, в яких кількостях, а також чи здатні ці приміщення обмежити наслідки від можливого влучання.

У ході війни абсолютно виключити можливість російського удару неможливо. Однак вплив таких атак може суттєво варіюватися: в одному випадку поразка обмежиться лише конкретним об'єктом, а в іншому – вторинна детонація може перетворити склад на джерело руйнувань для сусідніх будівель. Саме тому відповідальність за наслідки починається не в момент ураження, а значно раніше – з етапу ухвалення рішення щодо місця та умов зберігання боєприпасів.

Нагадаємо, що після вибухів у Милі під підозру потрапив керівник одного з підрозділів СБУ, відповідальний за зберігання зброї та боєприпасів. За інформацією слідства, боєприпаси були розміщені у приміщенні колишнього овочесховища, яке не відповідало необхідним стандартам безпеки. Цей склад розташовувався дуже близько до житлових будинків, і правила зберігання та розподілу боєприпасів, що повинні були зменшити ймовірність великої детонації, не дотримувалися.

Також Фокус повідомляв, що після атаки на Вишневе місто зазнало найсерйозніших руйнувань з початку повномасштабного вторгнення. За попередніми оцінками, пошкоджено близько 13 гектарів житлової забудови -- це 200 будівель, серед яких понад 100 житлових будинків, а також 20 виробничих споруд і сім гуртожитків залізничників.