Обираємо видатного атлета, тренера та колектив року 2025!

Національна премія Sport.ua - нагорода , метою якої є визначення найкращих спортсменів, тренерів, а також команд, які тішили вболівальників упродовж року.

Організатором премії Sport.ua виступає один з провідних спортивних порталів України, який вже понад два десятиліття висвітлює важливі події в спортивному світі. Традиція визначати найкращого спортсмена року була започаткована нашим медіа у 2010 році. З того часу наші референдуми визнавали видатних представників українського спорту, серед яких брати Клички, Богдан Бондаренко, Валентина Семеренко, Олег Верняєв, Юрій Чебан, Василь Ломаченко, Еліна Світоліна та Жан Беленюк. Олександр Усик і Дарина Білодід отримували це звання двічі, а Ярослава Магучіх також стала переможцем у 2023 і 2024 роках.

Цьогоріч Sport.ua, щоб підвищити статусність премії, вирішив не обмежуватися лише визначенням найкращого спортсмена. Наприкінці 2025-го ми також оголосимо найкращих тренера та команду року. Причому участь у голосуванні відтепер братимуть не лише вболівальники, а й 50 відомих експертів.

Яким чином проходитиме процес голосування?

Голосування відбудеться в два етапи.

На початку процесу відбудеться народне голосування. Уболівальники матимуть можливість висловити свою думку, обираючи найкращого спортсмена, тренера та команду на нашому веб-ресурсі. Список кандидатів було підготовлено творчою командою Sport.ua. За результатами голосування, спортсмен, який займе перше місце, отримає 30 балів до загального заліку, друге місце — 20 балів, а третє — 10 балів.

Після цього голосуватимуть експерти. Експертне журі з 25-ти іменитих представників українського спорту й 25-ти відомих спортивних журналістів обере трійки найкращих спортсменів, тренерів і команд. Кожне 1-ше місце має "вартість" 5 очок, 2-ге - 3, 3-тє - 1.

Встановлення переможців

Переможці визначаться за сумою балів, які спортсмени, тренери та команди дістануть за сумою голосувань уболівальників та експертного журі.

29-річна борчиня, родом з Городка на Хмельниччині, цього року здобула титули чемпіонки світу та Європи. Для Белінської це вже друге звання чемпіонки континенту, а на п'єдестал вона піднімалася вже чотири рази. У Братиславі Алла продемонструвала вражаючу техніку, вигравши дві з трьох поєдинків на туше. Спочатку в чвертьфіналі вона впевнено перемогла представницю країни 404 Ксєнію Буракову, а потім здобула перемогу з рахунком 8:2 у півфіналі проти француженки Полін Лекарпентьє. У фіналі вона знову вразила всіх, легко перемігши чемпіонку Європи-2024 Несрін Баш з Туреччини з рахунком 6:0.

Алла Белінська ще жодного разу не піднімалася на п'єдестал чемпіонатів світу, незважаючи на те, що брала участь у п'яти дорослих турнірах. На шляху до фіналу в Загребі вона здобула три перемоги на туше, здолавши хорватку Вероніку Вілк, яка є призеркою трьох чемпіонатів Європи, французьку борчиню Полін Деніс Лекарпентьє та Нурзат Нуртаєву з Киргизстану, яка виграла два останні чемпіонати Азії. У фіналі суперницею Белінської стала її давня знайома Несрін Баш. Але Алла знову виявилася сильнішою, здобувши перемогу на туше. Важко навіть уявити, чи могла вона виступити ще краще, ніж це сталося у 2025 році!

Юрій КОВАЛЬЧУК, актуальне п'ятиборство

23-річний спортсмен з Львова став першим чемпіоном Європи у сучасному п'ятиборстві після внесення змін до правил: кінний конкур було замінено на смугу перешкод, а фехтування тепер відбувається лише в основному раунді за олімпійською системою. У Мадриді, де проходив континентальний чемпіонат-2025, Ковальчук перед фіналом здобув перемогу у півфіналі групи B, підтвердивши свій статус одного з головних претендентів на титул. Це вже друга поспіль перемога українських атлетів у особистому заліку на чемпіонаті Європи; минулого року тріумфував Олександр Товкай.

Також Юрій і Данило Сич стали срібними призерами чемпіонату Європи в естафетному змаганні.

32-річна шаблістка з Нетішина, що довгий час перебувала в тіні легендарної Ольги Харлан, у рік, коли Ольга зробила перерву у своїх виступах, стала новою лідеркою нашої команди. Вона успішно виборола свої перші особисті медалі на чемпіонатах світу та Європи.

На чемпіонаті Європи в Ґенуї Комащук, проходячи до фіналу, здобула перемоги над угорською спортсменкою Луцею Сюч, поступаючи 6:11, а також над Теодорою Ґунтурою з Греції і італійкою Маріеллою Віале. У півфіналі вона впевнено обіграла польську борчиню Сильвію Матушак з рахунком 15:6. Лише у фінальному поєдинку їй не вдалося здолати француженку Сару Нутчу.

На ЧС у Тбілісі Аліна перемогла Елізабет Ґетте з Німеччини, Їнь Фу з Китаю, 2-разову чемпіонку світу в особистій першості Місакі Емуру з Японії, 2-разову срібну призерку Олімпіад Сару Бальцер із Франції і лише у бою за вихід у фінал поступилася Зузанні Цеслар з Польщі, яка тричі була призеркою чемпіонатів Європи.

Додамо, що Комащук завжди виявляла себе як сильний командний боєць. У команді вона - олімпійська чемпіонка Парижа-2024, срібна призерка Ігор-2016 у Ріо, чемпіонка світу-2013 і срібна призерка світової першості-2015, тричі срібна й одного разу бронзова призерка чемпіонатів Європи.

Павло КОРОСТИЛЬОВ, кульова стрільба

28-річний спортсмен зі Львова став однією з найяскравіших особистостей на 54-му чемпіонаті світу з кульової стрільби, що проходив у столиці Єгипту, Каїрі. Коростильов здобув чотири медалі: одну золоту, одну срібну та дві бронзові.

Золото в стрільбі з центробійного пістолета на дистанції 25 метрів здобув Павло, набравши вражаючі 584 бали та 29 внутрішніх десяток. У цьому ж змаганні, але в командному форматі, Коростильов разом із Володимиром Пастернаком і Максимом Городинцем завоювали срібні медалі. Їхній загальний результат склав 1734 бали та 68 внутрішніх десяток. Крім того, українець здобув ще дві бронзові медалі в стрільбі з пневматичного пістолета на дистанціях 25 метрів і в командному змаганні на 50 метрів.

Загалом Павло Коростильов здобув 12 медалей на чемпіонатах світу, з яких 5 – золоті.

У 2025 році, але дещо раніше, Коростильов здобув титул 4-разового чемпіона Європи на змаганнях у французькому Шатору. Він досяг особистої перемоги у стрільбі з центробійного пістолета на дистанції 25 метрів, а також виборов три золоті медалі та одну бронзову в командному заліку, так само як і на чемпіонаті світу, що відбувся пізніше.

23-річний шпажист із Києва доволі несподівано здобув бронзу на чемпіонаті світу в Тбілісі. Кошман стартував із попереднього раунду, де з великими труднощами - 15:14 - здолав естонця Каспера Тафенау. А в 1/16-й він сенсаційно переміг першого номера світового рейтингу, бронзового призера Олімпіади-2024, єгиптянина Мохамеда Ель-Саєда. В 1/8 фіналу була перемога над чемпіоном Європейських ігор 2023 Трістаном Тюленом із Нідерландів, а в чвертьфіналі - над віцечемпіоном Європи серед дорослих і чемпіоном світу серед юніорів італійцем Маттео Ґалассі. Й лише в півфіналі Кошман поступився чемпіону світу-2019 та олімпійському чемпіону Парижа в командній першості - угорцю Дьордю Шіклоші.

Ця медаль є першою індивідуальною відзнакою українця на чемпіонатах світу. Раніше він здобував нагороди на етапах Кубка світу в складі команди.

Людмила ЛУЗАН, веслування на байдарках і каное

Рік, що минув, став надзвичайно успішним для 28-річної веслувальниці, котра народилася в Івано-Франківську, але тепер представляє Полтавщину. Людмила, володарка трьох олімпійських медалей, вже охарактеризувала цей період як найяскравіший у своїй кар'єрі. Вона висловила надію зберегти свою форму якомога довше, аж до Олімпійських ігор 2028 року в Лос-Анджелесі.

У 2025-му Лузан спершу здобула золото на 500-метровій дистанції на каное-одиночці й три срібла (сама - на 200-метрівці: на каное-двійці - разом з Іриною Федорів на дистанціях 200 і 500 м), а вже через 2 місяці на тих самих дистанціях і з тією самою напарницею здобула чотири золота на чемпіонаті світу в Мілані. До Людмили 4-разовим чемпіоном світу не одних змаганнях з олімпійських видів спорту не ставав жоден український атлет незалежно від статі.

Слід зазначити, що Людмила вже здобула титул чемпіонки світу вісім разів та стала чемпіонкою Європи чотири рази.

Після двох ідеальних попередніх сезонів 2025 рік у виконанні Ярослави не виявився таким вражаючим. До високих досягнень швидко звикаєш, і тому після здобуття золота на чемпіонатах світу та Олімпіаді, встановлення світового рекорду та трьох поспіль перемог у Діамантовій лізі, нинішні бронзові медалі на чемпіонатах світу, як на стадіоні, так і в приміщенні, європейське золото, а також спочатку тривала, а потім перервана серія з десяти перемог на етапах Діамантової ліги сприймаються з певною приміткою "лише". Однак це "лише" є досить умовним.

Як і у кожного атлета, у кар'єрі Ярослави настала певна стадія спаду. Це стосується не лише фізичних показників, а й емоційного стану. І це зрозуміло, адже вона вже досягла більшості своїх головних цілей. Тепер завдання полягає в тому, щоб підтримувати досягнуте та продовжувати розвиватися, аби залишити слід в історії ще на довгий час. Проте пройти увесь шлях кар'єри лише з одним емоційним імпульсом неможливо. Це — перше. По-друге, Ярослава, якій нині 24 роки, цього року стикнулася з проблемами зі стопою, що загрожувало її участі в деяких змаганнях. Так, вона змагалася з австралійкою Ніколою Оліслаґерс на рівних, але цього сезону суперниця виглядала більш стійкою та мотивованою. Таке трапляється. Безумовно, ці відносні труднощі повинні надати Ярославі новий імпульс перед наступними сезонами.

Шашки - аж ніяк не найпопулярніший вид спорту в Україні. Проте чи знали ви, що наприкінці минулого року двоє представників нашої країни - Вікторія Мотричко та Юрій Анікеєв - боролися за титули чемпіонів світу? (Тоді Вікторія програла матч за корону Дар'ї Ткаченко, а Анікеєв поступився Яну Грунендейку). В якому ще виді спорту українські спортсмени не те, що стабільно перебувають у лідерах, а в принципі є найкращими в світі?

Так ось Мотрічко в 2025 році продовжує домінувати в жіночому шашковому Турі. Вікторія в жовтні стала чемпіонкою світу в Тринідаді і Тобаго в класичній програмі, набравши 12 очок із 19-ти можливих (за 9 турів) і, зокрема, обігравши Дар'ю Ткаченко. Тепер у 2026 році Вікторія захищатиме шашкову корону та звання найкращої у світі проти тієї самої Ткаченко в матчевому протистоянні.

Крім того, в 2025 році Вікторія завоювала ще дві бронзові медалі ЧС, успішно виступивши у бліці (5 хвилин + 3 секунди за хід) і супербліці (3 хвилини + 2 секунди за хід) - змагання в цих дисциплінах проходили в нідерландському містечку Хогевен у серпні.

Найкраща в світі в своєму виді спорту - чудова кандидатура на звання найкращої спортсменки року в Україні.

Таїсія ОНОФРІЙЧУК, художня гімнастика

Новою зіркою української художньої гімнастики стала 17-річна киянка Таїсія Онофрійчук, яка впевнено набирає оберти на міжнародній арені. У червні в естонській столиці, Таллінні, вона здобула золоту медаль у найпрестижнішій категорії - багатоборстві. З результатом 117,800 балів, Таїсія зайняла третє місце серед українських спортсменок, які тріумфували у цьому виді програми на континентальних змаганнях, після Катерини Серебрянської та Олени Вітриченко, які вигравали у 1996 та 1997 роках відповідно. Окрім золотого досягнення, в Таллінні вона також завоювала срібну медаль у вправах з булавами та командному заліку, а також бронзу у вправах з обручем і стрічкою.

У серпні на чемпіонаті світу в Ріо-де-Жанейро Онофрійчук з результатом 117,400 у багатоборстві фінішувала на четвертому місці, всього в одному кроці від медалей. У змаганнях зі стрічкою та в командному турнірі їй вдалося вибороти бронзову нагороду.

Протягом останніх років прихильники українського тенісу не можуть не задаватися важливим і водночас тривожним питанням: що чекає на наш теніс після завершення кар'єри Світоліної?

Справді, важко навіть уявити, але наразі ми просто насолоджуємося грою Світоліної. 2025 рік явно не увійде в історію як найуспішніший сезон Еліни. Хоча...

Два чвертьфінали на турнірах Grand Slam, вражаючий ґрунтовий сезон, що включає перемогу на WTA 250 у Руані та півфінальний успіх на тисячнику в Мадриді, а також історичний вихід збірної до півфіналу Кубка Біллі Джин Кінг — все це свідчить про високий, якісний та стабільний рівень, закріплений 14-ю позицією в рейтингу WTA наприкінці року.

Цілком ймовірно, що Еліна вже не отримає омріяний трофей Grand Slam. Проте Світоліна є символом українського тенісу, який надихає багатьох. Як один з найяскравіших представників цього популярного виду спорту, Еліна безумовно заслуговує на визнання та місце серед кандидатів на звання кращого спортсмена року.

Сьогодні йому вже 19 років, і він став не лише талантом, а й справжнім лідером у світі стрибків у воду. Олексій Середа впевнено крокує до вершини, демонструючи свої вміння на чемпіонаті світу з водних видів спорту в Сінгапурі. На змаганнях у стрибках з 10-метрової вишки українець заробив 515,20 балів і здобув срібну медаль, поступившись лише австрійському спортсмену Касселеві Руссо.

Вперше за кар'єру Олексій фінішував на чемпіонаті світу 2-м в особистій дисципліні. Також він утретє в кар'єрі подолав межу в 500 балів у фіналі світової першості. Його найкращий особистий результат - 528,65 бала, здобутий у бронзовому фіналі ЧС-2024. Загалом медаль чемпіонату світу Середа здобуває вже вп'яте.

Слід зазначити, що Олексію також важко змагатися з психологічної точки зору, оскільки його батько наразі захищає Україну, тримаючи зброю.

"Я не впевнений, чи зможу витримати це. Ситуація дуже серйозна, без жодних жартів. У моєму рідному Миколаєві ракети зруйнували басейн, де я тренувався з дитинства протягом п'яти років. Іноді вибухи звучать так близько, що не знаєш, чи зможеш прокинутися наступного ранку. Щодня відчуваю великий стрес через батька, який зараз на фронті. Це дійсно небезпечно, і я намагаюся дзвонити йому якомога частіше. Не впевнений, чи мав він можливість бачити мої виступи," - розповів Середа відразу після отримання медалі на чемпіонаті світу.

У 2025 році Олексій здобув титул трьохразового чемпіона Європи в турецькій Анталії. Він став переможцем у особистих стрибках та у синхронних стрибках з 10-метрової вишки, змагаючись у дуеті з Марком Гриценком. Крім того, Олексій отримав золоту медаль у командних змаганнях разом із Ксенією Байло, Кирилом Болюхом і, вибачте, Софією Лискун.

Не гніть коней. Якщо діти ще не були знайомі з особистістю Олександра Усика, то у 2025 році, принаймні завдяки відомому мемові, вони точно отримали уявлення про нього.

Олександр вкотре підтвердив свій статус справжнього короля у суперважкій вазі. Після двох перемог над Тайсоном Ф'юрі Усику не було потреби щось доводити, проте, щоб знову здобути титул абсолютного чемпіона, йому необхідно було зустрітися в рингу з Даніелем Дюбуа.

Британець, який у їхньому першому поєдинку закликав до справедливості (коли суддя не зафіксував нокдаун, який завдав Дюбуа через удар у пах), у другому бою показав незадовільний результат. Усик, як і прогнозувалося, зосередився на силі та точності своїх ударів, а не на пересуванні по рингу. У 5-му раунді він завдав удару лівою рукою, внаслідок чого суперник опинився в нокауті, швидко завершивши поєдинок.

Що далі чекає на Олександра? Джозеф Паркер, якого називали й називають чи не найнебезпечнішим суперником для Усика (втім, про Дюбуа також казали) сенсаційно програв бій Фабіо Вордлі за право вийти на ринг проти українця. І тепер Усику просто не цікаво битися з Вордлі, адже цей бій не буде настільки прибутковим, тому майбутнє Олександра залишається туманним.

Однак Усик потрапив до списку кандидатів на звання найкращого спортсмена року в Україні не лише завдяки можливості знову стати абсолютним чемпіоном. Олександр залишається взірцем витривалості, рішучості та професіоналізму. Хоча в його активі всього один бій за рік, він зустрівся з суперником, який молодший на 11 років, а також з нахабним опонентом, проти якого виступав усупереч усім скептикам та критикам, які сумнівалися в ньому через вік. Не поспішайте списувати Усика з рахунків: до 40 років він ще точно не сказав свого останнього слова.

До 2025-го найуспішнішим у кар'єрі 29-річної шпажистки Влади Харькової був 2022 рік, коли вона стала чемпіонкою Європи в особистій першості й здобула бронзу з командою. По тому було три роки затишшя та блискучий цьогорічний відрізок, який розпочався з чемпіонату Європи в Ґенуї, де українська жіноча команда шпажисток ефектно перемогла.

А опісля - чемпіонат світу в Тбілісі. Золото Харькової, яка народилася на Закарпатті, а зараз проживає в Києві, можна назвати якщо не сенсацією, то великою несподіванкою. Шлях Влади на вершину був напрочуд складним. Три з шести боїв вона виграла з перевагою в один укол. Зокрема, в чвертьфіналі здолала француженку Елоіз Ванріссель (15:14), а в півфіналі - першого номера світового рейтингу FIE, чемпіонку світу-2022 кореянку Сон Се-Ра (15:14). Фінальний поєдинок з естонкою Катріною Лехіс теж завершився драматичною перемогою (15:14) на пріоритеті.

Це вже другий випадок в історії України, коли наші жінки здобувають золоту медаль на чемпіонатах світу в шпазі, після тріумфу Наталії Конрад у 2003 році. Харківська спортсменка стала п'ятою українською чемпіонкою світу в індивідуальних змаганнях з фехтування.

Назар ЧЕПУПНИЙ, майстер спортивної гімнастики.

Після втечі Іллі Ковтуна до Хорватії та призупинення виступів Олега Верняєва, 23-річний черкащанин Чепурний зайняв позицію нового лідера чоловічої збірної з спортивної гімнастики. Назар продемонстрував вражаючі результати на двох ключових змаганнях сезону, завоювавши бронзові медалі в опорному стрибку на чемпіонатах Європи та світу.

На ЧЄ в німецькому Лейпцізі Чепурний за два стрибки дістав середній бал 15,583 і поступився лише 2-разовому чемпіонові світу й 3-разовому чемпіонові Європи Джейкові Джерману з Великої Британії і 2-разовому олімпійському призерові та чемпіону світу-2022 в цьому виді Артурові Давтяну з Вірменії.

На ЧС у Джакарті історія повторилася. Бронзу Назар здобув із результатом 14,483. Лише цього разу переміг 2-разовий олімпіонік й уже 3-разовий чемпіон світу Карлос Юло з Філіппін, а Давтян знову став 2-м.

Лише за три роки цей 21-річний юнак з Вінниці пройшов вражаючий шлях від початку своєї кар'єри в професійному японському сумо до здобуття найшанованішого трофею – Кубка імператора, а також отримання другого рангу одзекі. Вищим статусом є лише йокодзуна. У 2025 році Данило, який виступає в Японії під ім'ям Аонішікі Арата, починав свій шлях у другому за рангом дивізіоні Дзюрьо. Проте, зайнявши 2-ге місце на своєму дебютному турнірі в січні, вже в березні він здійснив свій перший вихід в елітний дивізіон Макуучі.

Протягом чотирьох поспіль турнірів Данило здобував по 11 перемог, серед яких варто відзначити його тріумф у липні над йокодзуном Томокацу Хосьорю. Ця перемога принесла йому першу в кар'єрі золоту зірку кінбоші. Важливо зазначити, що Аонішікі досягнув такого ж успіху лише на 12-му професійному турнірі, що стало абсолютним рекордом у новітній історії сумо, починаючи з 1958 року, коли була запроваджена система з шести турнірів на рік. Вершиною його вражаючого року стала перемога на листопадовому турнірі у Фукуоці, де він вперше в історії України здобув Кубок імператора та отримав ранг одзекі. Особливо вражаючим був його виступ у додатковому чемпіонському поєдинку, де він знову здолав того ж йокодзуну Хосьорю.

Єгор ЯКУШЕНКО, греко-римська боротьба

11-річним цей хлопець, який народився на Донеччині, а нині живе в київському спальному масиві Троєщина, пережив інсульт, дивом вижив, заново вчився ходити. Власне, тому його нинішні досягнення вражають подвійно. В 2025-му Єгор на міжнародній арені програв лише одну сутичку - німцеві Даріусу Кіферу в фіналі чемпіонату Європи U20. Та навіть попри цю поразку, яка теж принесла срібло, список виграних Єгором протягом року борцівських мейджорів вражає: він виграв чемпіонати світу і Європи U23 й чемпіонат континенту U20. І це 19-річним!

Тренери нашої національної збірної, безсумнівно, мають обґрунтовані підстави для того, щоб не квапитися з переходом Якушенка до дорослої боротьби. Вони обережно охороняють його, дозволяючи набути досвіду на юнацькому та молодіжному рівнях, водночас усвідомлюючи, що саме Єгор, який виступає у ваговій категорії до 97 кг, є ключовою надією української греко-римської боротьби на Олімпійських іграх-2028. Вкрай важливо, що наш талант прагне не лише до перемоги, а й до того, щоб робити це вражаюче. Його виступи насичені елегантними комбінаціями та вражаючими кидками.

У номінації Тренер року представлені:

Енвер Аблаев, фристайл

Тренер української команди з фристайлу, яка здобула срібну медаль на чемпіонаті світу 2025 року в Ендінгані.

Віталій Андронов, спортсмен у сфері гандболу.

Тренер львівської "Галичанки".

Олександр Бобкін, гравець хокейної команди.

Під його орудою юнацька збірна U18 удруге поспіль стала 2-ю в дивізіоні 1А ЧС, зупинившись у кроці від виходу до еліти.

Михайло Гераскевич, представник скелетону

Його син зупинився в кроці від медалі на ЧС - 4-те місце. Протягом нетривалого часу створив із нуля, при тому, що не було матеріально-технічної бази, повноцінну команду. Ярослав Лавренюк у 2025-му став чемпіоном світу серед юніорів.

Рауль Лосано, специалист в области волейбола.

Під його керівництвом збірна України розпочала свій шлях у Лізі націй з вражаючого 9-го місця.

Микола Мацапура, спорт у веслуванні та каное.

Наставник чотирьохразової світової чемпіонки Людмили Лузан.

Богдан Нікішин, майстер фехтування.

Тренер жіночої збірної з фехтування на шпагах. Під його керівництвом українки виграли чемпіонат Європи командою, а Влада Харькова стала чемпіонкою світу в особистій першості.

Сергій Ребров, легенда футболу.

Вивів національну команду України до раунду плей-оф відбору на чемпіонат світу.

Тетяна Степанова, спортсменка з легкої атлетики.

Тренерка Ярослави Магучіх.

Тамара і Ярослав Токмачови займаються стрибками у воду.

Офіційно Дмитро Христич має статус асистента тренера збірної, проте на практиці він виконує роль головного тренера, оскільки відповідає за формування команди, її підготовку та тактичні рішення. Українська збірна мала всі шанси вперше за 18 років повернутися до елітного дивізіону чемпіонату світу. У другому за рангом дивізіоні 1А команда зайняла третє місце, хоча, якби змогла здобути хоча б одне очко в заключному поєдинку проти японців, стала б першою.

Володимир Яременко, боротьба жінок

Під його веденням збірна України показала найуспішніший результат на чемпіонаті Європи за всю історію: 4 золоті медалі, 4 бронзові, лише в двох з десяти вагових категорій не було нагород, і команда зайняла 1-е загальнокомандне місце.

У категорії "Команда року" представлені:

"Гандбольний клуб 'Галичанка' з Львова"

Команда здобула перемогу в Центральній лізі польського чемпіонату, що дозволило їй повернутися до елітного дивізіону. Одночасно львівські спортсменки в одинадцятий раз підряд стали чемпіонками України.

Жіноча команда України з боротьби

Команда показала свій найуспішніший виступ на чемпіонаті Європи за всю історію - 4 золоті та 4 бронзові медалі. Лише в двох з десяти вагових категорій не вдалося здобути нагород, а в загальному заліку команда зайняла перше місце.

Волейбольна команда жінок України

Переможниці Золотої Євроліги вперше в історії здобули право виступати в Лізі націй.

Жіноча тенісна команда України

У Кубку Біллі Джін Кінг команда пробилася до стадії півфіналів.

Жіноча команда України з фехтування на шпагах.

Європейські чемпіонки.

Національна команда України з акробатичного лижного спорту

Виграли срібло на чемпіонаті світу-2025, який проходив у швейцарському Ендінгані.

Футбольна команда України

Потрапили до плей-оф відбору на чемпіонат світу.

Чоловіча збірна України з волейболу

9-те місце в дебютному турнірі Ліги націй.

Чоловіча команда України з хокею

У другому за потужністю дивізіоні 1А вони зайняли третє місце. Проте, якби змогли здобути хоча б одне очко в останній грі проти японців, то стали б першими і, після 18-річної перерви, повернулися б до вищого дивізіону чемпіонату світу.