Атака Росії на Вінниччину: в обласній військовій адміністрації повідомили про попадання в об'єкт критично важливої промисловості.
На Вінниччині внаслідок російської атаки вночі проти 16 листопада було влучання в об'єкт критичної промисловості, повідомила очільниця обласної військової адміністрації Наталя Заболотна.
"На щастя, постраждалих немає. Ліквідація наслідків ускладнюється загрозою повторних ударів", - написала вона у телеграмі.
У Повітряних силах Збройних Сил України пізно ввечері 15 листопада зафіксували переміщення реактивних безпілотників у сторону Вінниччини.
Російські військові регулярно з різних видів озброєння - ударними БпЛА, ракетами, КАБами, РСЗВ - атакують українські міста і цивільну інфраструктуру в усіх регіонах України.
Влада Росії відкидає звинувачення у тому, що її збройні сили під час великої війни здійснюють спеціальні атаки на цивільні об'єкти в українських містах та селах, що призводить до загибелі мирних жителів і руйнування медичних закладів, навчальних установ, дитячих садків, а також інфраструктури енергетики та водопостачання.
Українські урядовці та міжнародні організації розглядають ці атаки як військові злочини, вчинені Російською Федерацією, підкреслюючи, що вони здійснюються з очевидною метою.
Атаки на інфраструктуру, що забезпечує життєдіяльність населення та медичні установи, з метою позбавлення людей доступу до електрики, опалення, води, зв'язку та медичних послуг, свідчать про серйозні порушення. Під час масштабної війни Росія вчиняє стосовно українських громадян різноманітні злочини, які можуть бути кваліфіковані як геноцид, за словами юристів, дослідників геноцидів і правозахисників. Зокрема:
оголошення намірів про знищення українців: президент Росії і представники російської влади неодноразово заявляли, що українців як етносу "не існує", що це "штучно створена" нація, і тих, хто так не вважає, "треба знищити", а України і українців не повинно існувати у майбутньому;
публічні заклики до ліквідації українського народу;
Цілеспрямовані атаки на інфраструктуру, що забезпечує життєдіяльність населення та медичні заклади, мають на меті відібрати у людей доступ до електрики, опалення, води, зв'язку, медичних послуг та інших критично важливих ресурсів для нормального існування.
переслідування та ліквідація осіб, що підтримують проукраїнські погляди, на захоплених територіях;
винищення інтелігенції: учителів, митців, людей, які є носіями української культури та виховують інших у ній;
запровадження в освітніх закладах на окупованих територіях системи навчання та виховання, націленої на зміну ідентичності дітей;
депортація дітей без батьків до Росії з метою зміни їхньої ідентичності;
Видалення та знищення українських книг з бібліотек, грабежі музеїв і цілеспрямоване викрадення артефактів, що свідчать про багатий історичний спадок українського народу.
У 1948 році Генеральна асамблея ООН прийняла Конвенцію, що має на меті запобігання геноциду та встановлення покарання за цей злочин.
Держави, які підписали Конвенцію, а їх наразі 149, зобов'язані вживати заходів для запобігання геноциду та притягати до відповідальності за такі злочини як під час збройних конфліктів, так і в мирний період.
Конвенція описує геноцид як дії, що вживаються з метою повного або часткового знищення національної, етнічної, расової чи релігійної групи в якості такої.
Ознаки геноциду включають: вбивства представників певної групи або завдання їм тяжких тілесних ушкоджень; свідоме формування умов, спрямованих на знищення цієї групи; перешкоджання розмноженню та насильницьке переміщення дітей з однієї спільноти до іншої; а також відкриті заклики до вчинення таких злочинів.