Традицію дзвонарства Михайлівського Золотоверхого монастиря включили до списку нематеріальної культурної спадщини.

Цю інформацію озвучило Міністерство культури та стратегічних комунікацій України, повідомляє Укрінформ.

"Міністерство культури та стратегічних комунікацій України поповнило Національний перелік нематеріальної культурної спадщини новим елементом "Традиція дзвонарства Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря: від набату до тридзвону перемоги", - ідеться у повідомленні.

Як повідомили в МКСК, традиція дзвоніння, яка зародилася у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві, бере свій початок у XV-XVI століттях. Дзвін церковних дзвонів супроводжував основні релігійні свята та урочистості, а також важливі події в житті міста, відіграючи значну роль у захисті Києва, сповіщаючи про наближення ворогів. У складні періоди для України, набатний дзвін закликав людей стати на захист своєї батьківщини, тоді як повернення війська з перемогою відзначалося радісним тридзвоном у всіх дзвонів.

Містяни були скликані дзвонами у набат під час подій Майдану в грудні 2013 року, коли спецпідрозділ "Беркут" атакував протестуючих. У МКСК зазначили, що цей епізод став ключовим моментом у історії незалежної України, увійшовши в хроніки Революції гідності.

Перші дзвони монастиря виготовлялися з бронзи і були оздоблені релігійними мотивами та орнаментами. Упродовж століть дзвонарство розвивалося, з'являлися нові техніки і види дзвонів.

Під час існування Радянського Союзу Свято-Михайлівський монастир був закритий, а його храм знищено вибухом. Проте, як зазначили представники МКСК, традиція дзвонарства збереглася: майстри передавали своє вміння в інші діючі церкви України. У 1997 році, до святкування Дня Києва, відновили монастирську стіну разом з Економічною брамою, а в 1998 році була зведена дзвіниця. Саме тоді Свято-Михайлівський Золотоверхий собор був офіційно відкритий для вірян.

Протягом наступних двох років на дзвіниці, яка сягає висоти понад 48 метрів, було встановлено карильйон — унікальний інструмент, що дозволяє грати на дзвонах, виконуючи будь-які мелодії. Цей карильйон складається з 51 дзвона, вага яких варіюється від 2 кг до 8 тонн. Найбільший з них, вагою вісім тонн, призначений для благовісту, що сповіщає про початок богослужінь, тоді як середні дзвони використовуються для передзвонів, а менші — для створення акцентів у дзвонінні.

Унікальність Михайлівського карильйону полягає в тому, що це перший випадок у православній традиції, коли використано хроматичний набір дзвонів, інтегрований із клавіатурною системою, подібною до фортепіано. До того ж, Михайлівський карильйон є найбільшим ансамблем дзвонів, зібраних в одному місці, не тільки в Україні, але й у всьому пострадянському регіоні.

Протягом багатьох століть дзвонарі користувалися особливим становищем у монастирській ієрархії, здобуваючи повагу та визнання серед членів спільноти. Серед найвідоміших дзвонарів Свято-Михайлівського монастиря, які прославилися своєю майстерністю та внеском у розвиток мистецтва дзвоніння, були Петро Гаврилюк XVIII століття та Іван Смирнов XIX століття.

Список елементів нематеріальної культурної спадщини України розпочав своє формування в 2012 році.

Як повідомляв Укрінформ, у Вінницькій області традицію приготування печеної риби на соломі села Наддністрянське Мурованокуриловецької громади включили до обласного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини.