Судді на передовій: розповідь про сапера, що втратив життя під час розмінування, та роль "Феміди" у захисті України.

Сьогодні, у професійне свято працівників суду, ТСН розповідає про надзвичайні історії служителів Феміди, які зняли мантії та взяли до рук зброю, щоб захищати Україну. Їхній вчинок демонструє відданість не лише букві закону, а й рідній землі.

У той же час, система судочинства enfrenta ряд серйозних викликів, які ставлять під загрозу справедливість у період війни і вимагають термінового реагування.

Суддя Дмитро Константинов, який працює в Красноградському районному суді Харківської області, з перших днів масштабного вторгнення став на шлях волонтерства, а пізніше перейшов до роботи сапера.

Михайло Ніколенко, друг Дмитра, висловився: "Він вразив усіх, у тому числі й нас. Він був готовий віддати себе заради благополуччя суспільства, своєї родини та нас".

По завершенні деокупації Харківської області восени 2022 року Дмитро активно взявся за розмінування територій, швидко здобувши навички сапера. Він став тренером для військовослужбовців Збройних сил України.

Олексій Пивоваров, інструктор-сапер, зазначив: "Діма почав виявляти та знешкоджувати міни. Він суддя, і міг би уникнути цього. Але я чув, як він висловив свої думки близьким: 'Я нарешті знайшов те, чим можу займатися в цій ситуації'".

На жаль, діяльність сапера-волонтера була дуже небезпечною. 22 жовтня 2022 року, під час виконання завдань із розмінування, Дмитро загинув у трагічних обставинах.

Олексій Пивоваров: "Він помилився. Він підірвався на міні, яку він знав теоретично. Вона просто у нього в руках на рівні грудей вибухнула. Більше одного кг пластиду, дуже сильний вибух, протитранспортна міна, ось так він загинув".

Першою жінкою в Україні, яка стала суддею і підняла зброю, є Олена Ковбій, відома під псевдонімом "Феміда". Вона працює суддею в Херсонському окружному адміністративному суді.

Олена Ковбій, суддя, військова ЗСУ: "Це було виваженим рішенням, і все ж таки приносити користь своїй державі там, де я потрібна".

Після того, як Херсон потрапив під окупацію, вона переїхала до Вінниччини, де швидко стала частиною територіальної оборони. Спочатку виконувала обов'язки діловода, але згодом підписала контракт і отримала звання молодшого лейтенанта. Її чоловік і син також служать у війську.

Військові були вражені тим, що їхня колега була суддею, проте вона завжди виконувала свої обов'язки без жодних скарг.

Олена Ковбій ділиться своїм досвідом: "Моє перше військове звання – солдат. Тож я виконувала добові чергування, займалася прибиранням, мила підлоги, і всі могли спостерігати за цим. Я робила все те, що робили інші, і жодного разу не відмовилася. Жити в підвалі, під обстрілами, в суспільстві мишей та клопів – це не проблема для мене".

Олена Ковбій пройшла через Бахмут та інші критичні зони, займаючись оформленням документів про загиблих і зниклих безвісти. Її суддівський досвід став важливим чинником у подоланні психологічних труднощів. Наразі вона працює у Вищій Раді правосуддя, але завжди готова повернутися до служби в армії у будь-який момент.

Війна виявила та загострила структурні проблеми в судовій системі, включаючи руйнування судових установ та нестачу фінансування. Проте, як зазначає член Вищої ради правосуддя Роман Маселко, основною проблемою є надмірне навантаження судів, яке викликане недостатньою кількістю суддів.

Роман Маселко, представник Вищої ради правосуддя, зазначив: "Відзначається, що третина вакансій залишаються незаповненими, а в апеляційних судах ця цифра перевищує 50%, іноді досягаючи 60-70%. Це, безумовно, створює додаткове навантаження на судову систему і, як наслідок, впливає на терміни розгляду справ, які значно затягуються. Коли судді мають за день розглянути 40-50 справ, це, звичайно, негативно позначається на якості їхньої роботи".

Ця ситуація склалася через те, що з 2019 по 2023 рік Вища кваліфікаційна комісія, яка відповідає за відбір суддів, майже не працювала. Наразі ВРП спільно з комісією проводить наймасштабніший за історію України конкурс суддів, проте процес призначення тривалий -- нові судді з'являться не раніше, ніж за 2-4 роки.

Інша проблема полягає в недостатній довірі населення до судової системи.

Роман Маселко: "Близько 17% довіряють судам і понад 73% не довіряють".

Експерт впевнений, що вирішити цю проблему можуть судова реформа та призначення нових доброчесних суддів.