На сторінках Биківнянського мартиролога: Марія Нога

У фондах Заповідника зберігається унікальний артефакт — частина жіночого гребінця, на якому викарбувано ім'я "М. В. Нога". Цей предмет використовувався для закріплення жіночої зачіски.

Встановлення правди про Биківнянські поховання базувалося на дослідженні різного типу джерел. Одним із напрямків пошуку стало вивчення так званих "археологічних артефактів", знайдених під час пошуково-ексгумаційних робіт у 1971 р., 1987-1989 рр., а також у процесі роботи українсько-польських археологічних експедицій у 2001- 2012 рр. (із перервами). У фондах Заповідника зберігається унікальний артефакт — частина жіночого гребінця, на якому викарбувано ім'я "М. В. Нога". Цей предмет використовувався для закріплення жіночої зачіски.

Інформацію про цей "іменний" артефакт було отримано з польового щоденника С. В. Воронова, одного з керівників експедиції. Згідно з записами, гребінець з написом "М. В. Нога" був виявлений 6 червня 2011 року під час дослідження групової могили № 60. Могила, починаючи з глибини 0,25 метра від поверхні, була заповнена мішаним піском. Загалом археологи знайшли 10 артефактів на рівнях 2,0 метра та 2,5 метра (остання позначається як "денна поверхня" розкопу або дно могили). За результатами остеологічної експертизи, кількість похованих у цій могилі осіб становить 14.

Відповідаючи на питання про те, хто були ці особи і чому вони приєдналися до численних рядів тих, кого радянська влада вважала своїми противниками, можна звернутися до документів, що зберігаються в архівах радянських репресивно-каральних структур - ДПУ, НКВС, КДБ.

Дослідження архівно-кримінальної справи Марії Володимирівни Ноги дозволило встановити дату її розстрілу і поховання - 25.09.1938 р. Аналіз документів, які засвідчували розстріли під час Великого терору 1937-1938 рр., показав, що 25.09.1938 р. лише згідно з вироками особливої трійки при Київському обласному управлінні НКВС УРСР у київських в'язницях розстріляли 188 людей. Отже, тієї ночі - з 25 на 26 вересня 1938 р. - в одному з Биківнянських поховань могли опинитися тіла Марії Ноги, її чоловіка Олексія Ноги, а також 24-річного Валер'яна Благовісного, 60-річного Антона Бродського і ще будь-кого з довгого переліку імен, зазначених в актах про розстріл.

Документи з архівної кримінальної справи Марії Ноги (дівоче прізвище - Вельц) містять обмежені відомості про її життя: вона з'явилася на світ 7 серпня 1899 року в селі Велика Жмеринка, яке нині є частиною міста Жмеринка Вінницької області, в родині садівника. На момент її арешту 7 травня 1938 року, Марія була домогосподаркою і виховувала дев'ятирічну дочку та п'ятнадцятирічного сина. Її чоловік, Олексій Францович Нога, вже зазнав арешту за підозрою у шпигунстві на користь Польщі. НКВС УРСР висунуло Марії Володимирівні звинувачення в причетності до польської шпигунсько-диверсійної контрреволюційної організації, що підпадало під статтю 54-10-11 Кримінального кодексу УРСР.

Доказова база у справі Марії Ноги була зібрана на основі свідчень самостійно підслідної (в кримінальному досьє міститься лише один протокол допиту, датований 7 травня 1938 року), а також свідченнях її чоловіка Олексія та родичів — Івана Хільмана і Володимира Безкоровайного, які, за інформацією, нібито виконували шпигунські завдання на вказівку Марії Ноги. У протоколі допиту Олексія Ноги, зафіксованому 27 квітня 1938 року, зазначено:

"У тому ж 1933 р. якось у розмові після її [дружини - М. Ноги] поїздки до Києва, вона мені сказала, що [...] можливо, консул буде цікавитися якимись даними, отже я мушу їх йому надавати. Я спитав, які дані можуть його зацікавити, на це дружина мені відповіла: "Це дані державного значення і мають таємний характер". Я їй відповів, що це означає шпигунського характеру, вона підтвердила. Після деякого вагання я погодився і вважаю себе з того часу шпигуном, якого завербувала дружина". Свої свідчення Олексій Нога підтвердив на очній ставці з дружиною 12 травня 1938 р.

Під час допитів слідчими НКВС Марія Володимирівна стверджувала, що ніколи не займалася шпигунством, і рішуче спростовувала свідчення свого чоловіка про нібито отримані нею "шпигунські завдання". У обвинувальному висновку у справі Марії Ноги вказується, що вона частково визнала свою провину. Це обґрунтування було засноване на тому, що Марія Володимирівна підтвердила інформацію про те, що з 1920 року її сестра Франциска разом із чоловіком, Карлом Вікентійовичем Вронським, який у 1905-1907 роках обіймав посаду міського голови Жмеринки, проживали в Польщі.

У ході свого листування з сестрою, Марія Нога отримувала не лише грошові перекази, але й посилку, адресовану їй через польського консула в Києві. Під час допиту вона також згадала, що в 1933 році планувала поїздку до Польщі з метою оформлення спадщини батька для подальшого продажу. Ці обставини були підтверджені свідченнями тих, хто вже був згаданий, і стали основою для обвинувачення Марії Ноги в шпигунстві на користь Польщі, зокрема у вербуванні інших осіб для шпигунської діяльності, передачі матеріалів польському консулу в Києві та проведенні антирадянської агітації.

Згідно з оперативним наказом НКВС СРСР № 00606 від 17 вересня 1938 р., кримінальну справу Марії Ноги передали на розгляд особливої трійки УНКВС по Київській області, яка 20 вересня 1938 р. затвердила рішення про її розстріл (протокол № 243). Вирок було виконано в одній із київських в'язниць 25 вересня 1938 р. Тієї ж ночі було розстріляно і її чоловіка. Реабілітована Марія Володимирівна Нога у 1989 р.