Схема "Гірлянда": як в Україні експлуатували промислові електростанції, приховані під виглядом сільських будинків.

Довіряйте перевіреним джерелам — підписуйтеся на Telegraf у Google Новинах.

Народна мудрість вчить: якщо на воротах комерційної сонячної електростанції написано "приватне домогосподарство" -- не вір очам своїм: в Україні роками діяла налагоджена тіньова індустрія, де під виглядом скромних сільських хат, сараїв, недобудов і навіть багатоквартирних будинків ховали потужні промислові енергооб'єкти.

Організатори -- від топменеджерів обленерго до чиновників міграційної служби -- штучно дробили великі сонячні електростанції (СЕС) на десятки дрібних "фантомів" потужністю до 30 кВт, оформлюючи їх як приватні домогосподарства. Це дозволяло їм безперешкодно обходити суворі ліцензійні вимоги для бізнесу та роками викачувати з державного бюджету сотні мільйонів гривень за пільговим "зеленим" тарифом.

Журналісти видання "Телеграф" проаналізували документи кримінальних справ і виявили, як функціонує цей сонячний обман на рівні всієї України – від Закарпаття до Поділля.

Сонячна діра

Протягом багатьох років у українських енергетичних колах тривають суперечки щодо доцільності "зеленого" тарифу. Представники традиційних енергетичних компаній висловлюють критику щодо цих пільг, вказуючи на значне фінансове навантаження для держави. Водночас прихильники відновлювальних джерел енергії вважають цей підхід важливим інструментом для залучення інвестицій, виконання зобов'язань перед Європейським Союзом та забезпечення енергонезалежності населення, що стало особливо актуальним в умовах війни.

У рамках цього міжнародного обговорення сонячна генерація займає важливу позицію, оскільки правила гри юридично поділені на два абсолютно різні сегменти — великі промислові сонячні електростанції та невеликі системи для приватних домівок.

У сфері комерційної сонячної енергетики держава значно посилила регуляторні вимоги, зменшивши тарифні ставки та запровадивши суворі процедури ліцензування, оподаткування і конкурсні аукціони через НКРЕКП. Промислові сонячні електростанції, які прагнуть отримувати фіксовані виплати, змушені взаємодіяти з державним трейдером "Гарантований покупець", що робить їх залежними від його затримок у виплатах. Хоча підприємства можуть обирати альтернативний шлях — продавати електрику на відкритому ринку, варто зазначити, що ринкові ціни є коливними і значно нижчими за "зелений" тариф, що суттєво подовжує терміни повернення інвестицій у проекти.

Натомість для звичайних громадян із панелями загальною потужністю до 30 кВт умови тривалий час залишалися максимально спрощеними. Місцеві енергопостачальники зобов'язані були гарантовано викуповувати чисті надлишки денної електрики за фіксованим тарифом. Це звільняло побутових споживачів від складних корпоративних процедур, ліцензування та мороки з ПДВ (реєстрації, ведення обліку й щомісячної звітності).

Не дивно, що з часом виникла тенденція, коли умови, створені для підтримки відновлювальної енергетики серед звичайних громадян, почали використовуватися в промислових масштабах через так звані "гірляндні" схеми. Чому ж слід будувати велику промислову сонячну електростанцію, проходити складний процес ліцензування і місяцями чекати на заборговані виплати від "Укренерго", що затримуються через фінансові труднощі? Значно вигідніше виявляється штучно розділити один великий об'єкт на кілька дрібніших ділянок та оформити їх як приватні домогосподарства на підставних осіб.

Основним фактором, що спровокував цю трансформацію, став підвищений тариф і забезпечення оперативних виплат. Відповідно до рішення НКРЕКП №1613, тариф для приватних сонячних електростанцій, які були введені в експлуатацію в період з 2017 по 2019 роки, становить значні 932,45 копійки за кіловат-годину, тоді як для станцій, які почали працювати в 2020-2023 роках, тариф складає 838,10 копійки за кіловат-годину без урахування ПДВ.

Натомість середня промислова ставка для СЕС, за даними Регулятора, зафіксувалася орієнтовно на рівні 658,22 коп./кВт-год. Різниця складала від 1,80 до майже 3 гривень на кожній кВт-год. До того ж розрахунки з побутовими споживачами здійснювалися за чітким пріоритетним механізмом, тому рівень виплат людям традиційно тримався на позначці 90-100%, тоді як комерція могла чекати свої гроші роками.

"Телеграф" раніше висвітлював ситуацію з "гірляндною" схемою у Вінницькій області, де комерційна сонячна електростанція, що прикривалася 70 приватними домогосподарствами, протягом кількох років реалізовувала свою електроенергію АТ "Вінницяобленерго".

Втім, як вдалося з'ясувати редакції під час аналізу свіжих судових рішень, вінницький випадок був лише вершиною айсберга. В інших областях організатори схем підійшли до справи з не меншим розмахом, створюючи бутафорські житлові квартали у чистому полі та оформлюючи промислові потужності навіть на... прибудинкові лазні.

Кіровоградський простір: яскравий мікрорайон з 44 вільними площами.

Правоохоронці зафіксували випадок системного розгортання "гірляндної" схеми у Кіровоградській області. У рамках кримінального провадження № 42021120040000019, яке розслідується Національною поліцією, вивчаються деталі зведення великого сонячного комплексу в селі Богданівка, що знаходиться в Кропивницькому (колишньому Знам'янському) районі.

Події розгорталися протягом 2019-2021 років, коли в межах цього населеного пункту начебто звели одразу 44 одноповерхові будівлі. За документами ці споруди офіційно зареєстрували як приватні житлові будинки садибного типу. Проте, як виявилося згодом, жодна жива душа в них селитися не збиралася.

З судових документів видно, що всі ці об'єкти нерухомості належали одній особі і використовувалися нею. У статусі підозрюваного (згідно з інформацією з офіційного порталу "Судова влада України") у цій справі фігурує місцевий підприємець Дмитро Шуліка. Відомості з YouControl свідчать, що він також є засновником кількох компаній з Кіровоградщини, зокрема ТОВ "ЦЕДАР" (виробництво напоїв), ТОВ "ІНТЕР-СТАЛЬ" (оптова торгівля будівельними матеріалами) та ПП "КУББ" (вирощування сільськогосподарських культур).

За даними слідства, на території кожного з цих 44 домогосподарств були встановлені сонячні електростанції, що мають потужність до 30 кВт. Всі ці установки були підключені до спільної електромережі, що дозволило їм виробляти енергію за пільговими тарифами для населення. Насправді, під прикриттям мирного сільського району існував єдиний великий сонячний генератор загальною потужністю більше 1,3 МВт.

Важливо розуміти, що подібний сонячний блеф не міг бути одноосібним кроком окремого підприємця. Для того щоб промисловий майданчик отримав статус 44 "приватних домогосподарств", організаторам були необхідні офіційні дозвільні документи та реєстраційні процедури. Як мінімум для підключення об'єктів мали залучатися:

* Органи Державного архітектурно-будівельного контролю: де були зареєстровані декларації про нібито завершену готовність цих об'єктів до використання;

* Державні реєстратори, які здійснювали офіційне оформлення прав власності на "фантомні будівлі" у Державному реєстрі прав на нерухоме майно;

* ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (ТОВ "КОЕК") та ПрАТ "Кіровоградобленерго": представники яких погоджували технічні умови, підписували акти готовності та укладали договори купівлі-продажу енергії за "зеленим" тарифом.

Зауважимо, що у матеріалах кримінального провадження, окрім основного фігуранта, наразі фігурують й інші невстановлені слідством особи. Проте підозр щодо них не згадується. Відтак, редакція обов'язково надішле запити щодо ролі посадових осіб, які своїми підписами та печатками фактично дали зелене світло цьому сонячному мікрорайону-привиду.

Для того щоб з'ясувати архітектурні характеристики цього сонячного мікрорайону-привида, було ініційовано судову будівельно-технічну експертизу в рамках розслідування. Фахівці проаналізували капітальні споруди та порівняли їх з діючими будівельними нормами (ДБН). Результати дослідження виявилися вражаючими: жоден з побудованих об'єктів не відповідав вимогам, що ставляться до житлових будинків садибного типу. У спорудах виявились відсутніми необхідні ізольовані кімнати, комунікації, відповідна висота стелі та умови для постійного проживання. У матеріалах справи зазначено, що в цих псевдобудинках ніколи не мешкали люди, а також не здійснювалася жодна господарська діяльність, що підтверджує нульове споживання енергії.

Відсутність реальних потреб у домогосподарствах, які можна назвати "привидами", не завадила отримувати значні фінансові кошти. Згідно з даними слідства, в період з 2021 по 2024 роки на рахунок фігуранта надходило понад 30 мільйонів гривень від ТОВ "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (ТОВ "КОЕК"). У судових ухвалах зафіксовано фінансові втрати внаслідок цієї схеми, підтверджені відповідними експертизами: протиправні дії завдали матеріальної шкоди на загальну суму 17 377 412 гривень 70 копійок.

В даний момент відомо, що кримінальний арешт накладено на 44 земельні ділянки, незавершені будівництва та самі сонячні електростанції. Більше того, коли ТОВ "КОЕК" заблокувало виплату останніх 7,7 млн грн, родина підприємця намагалася врятувати ці кошти: дружина фігуранта подала цивільний позов, вимагаючи повернення грошей як "спільну власність подружжя". Однак прокуратура вжила заходів заздалегідь — у вересні 2026 року суд наклав арешт і на ці невиплачені мільйони, передавши право вимоги до АРМА.

Спроби захисту повернути арештоване майно вже досягли найвищого рівня судової системи: Касаційний кримінальний суд Верховного Суду прийняв до уваги скаргу, а засідання призначено на жовтень 2026 року.

Сонячна баня в Хмельниччині

Аналогічну "гірляндну" схему розслідує ДБР на Хмельниччині в межах провадження № 62026240010001071, відкритого у червні 2026 року. У центрі розслідування за ознаками недостовірного декларування (ч. 1 ст. 366-2) та шахрайства в особливо великих розмірах (ч. 5 ст. 190 КК України) опинився завідувач Чемеровецького сектору Міграційної служби області Ігор Яцковський.

За даними слідства, чиновник разом із членами своєї родини зловживав пільгами "зеленого" тарифу шляхом штучного розподілу майна. Земельні ділянки та житлові будинки в Чемерівцях і Бережанці були поділені та зареєстровані на його дружину Олену Яцковську та матір. Приватні інвентаризатори виготовляли технічні паспорти, а селищна рада, яку з 2017 року очолює Олександр Собань, надавала окремі адреси для підключення до мереж АТ "Хмельницькобленерго" та реалізації електроенергії через ТОВ "Хмельницькенергозбут".

"Перевіряється версія про те, що ОСОБА_4 [Яцковський] спільно з пов'язаними особами міг реалізувати єдиний механізм... шляхом створення декількох формально самостійних приватних домогосподарств та генеруючих установок на основі поділу існуючих об'єктів нерухомого майна", -- йдеться у судових матеріалах.

Розміри "сімейного підряду" були підтверджені в ході обшуку, проведеного ДБР. Правоохоронці вилучили велику кількість документів, які знаходилися в кольорових папках з назвами на кшталт "Хата №9", "Зарічна 42" тощо. Особливо цинічною виявилася знахідка серед документів, що стосуються об'єкта на вулиці Поплавського, оформленого на дружину: будівельний паспорт, що містив назву "реконструкція сараю-бані під житловий будинок".

На папері господарська лазня ставала підставою для підключення нової станції. Загалом у справі фігурує щонайменше 8 адрес, які працювали як промисловий майданчик під маскою побутових споживачів.

В кінці вересня 2026 року Хмельницький міськрайонний суд ухвалив рішення про арешт вилучених документів, що містять договори та технічні специфікації інверторів, визнаних речовими доказами у справі. Дослідження триває, і слідчі працюють над визначенням точного обсягу збитків, завданих енергетичній системі.

Масштабна сонячна електростанція в Закарпатті.

Унікальний, можна сказати, урбаністичний підхід до реалізації "гірляндної" схеми був зафіксований Державним бюро розслідувань та Національною поліцією в Мукачівському районі в рамках провадження № 42025070000000035. За версією слідства, організатори цієї схеми намагалися замаскувати промислову сонячну установку в селі Березинка під виглядом... багатоквартирного будинку з метою отримання мільйонних виплат від НЕК "Укренерго".

Згідно з матеріалами суду, у 2019 році організатор схеми придбав земельну ділянку, оформивши її на свою матір, та збудував приватну будівлю площею 291,5 кв. м. Завершеність об'єкта становила лише 50%, і він залишався без даху, вікон та комунікацій. Незважаючи на це, залучений сертифікований інженер-інвентаризатор БТІ, ймовірно, без виїзду на об'єкт, склав технічні паспорти, в яких на папері "розділив" недобудовану споруду на 12 окремих ізольованих квартир.

Далі в хід пішли зв'язки: через адміністратора ЦНАПу Мукачівської РДА документи на "квартири-привиди" пройшли реєстрацію, а технічний монтаж панелей забезпечував директор фірми ТОВ "Солр Україна". ПАТ "Закарпаттяобленерго" відкрило на кожну псевдоквартиру окремий рахунок побутового споживача, що дозволило без ліцензій НКРЕКП продавати струм ТОВ "Закарпаттяенергозбут" за тарифом для населення.

Завдяки дослідженню інформації на порталі "Судова влада України" редакція змогла встановити, що основним підозрюваним у цій справі, найімовірніше, є Юрій Штимак. При цьому, аргумент слідства щодо приховування сонячного капіталу за сімейними зв’язками отримує підтвердження з даних Державного земельного кадастру: за інформацією з реєстрів нерухомості, земельна ділянка площею 1,76 га, на якій розташована ця сонячна електростанція, належить Марії Штимак.

Шахрайство виявилося через детальний аналіз показників лічильників. У судових документах зазначено, що протягом декількох років цей промисловий об'єкт передав у мережу 4,6 мільйона кВт-год електричної енергії. Одночасно, на "особисті побутові потреби" всі вигадані квартири за весь період спожили лише 14,8 тисяч кВт-год, що складає менше 0,3% від загального обсягу виробленої електрики.

Оборудка, як вважають слідчі, завдала НЕК "Укренерго" матеріальних збитків на 18 187 747 грн. Наприкінці вересня 2026 року Ужгородський суд відправив головного фігуранта під нічний домашній арешт. Захист наразі оскаржує обмеження в Закарпатському апеляційному суді, де судове засідання призначено на 09 листопада 2026 року. Також правоохоронці вже дісталися до спільників: у директора "Солр Україна" під час обшуків вилучили iPhone з доказами, як вважають слідчі, координації діяльності сонячного синдикату.

Сонячне прибирання в масштабах великого простору.

Виявлені правоохоронними органами схеми у Вінницькій, Кіровоградській, Хмельницькій та Закарпатській областях чітко ілюструють, як "гірляндний" сонячний обман перетворився на великий шахрайський механізм, що протягом років відбирав мільйони гривень з української енергетичної сфери. На фоні величезних боргів у секторі альтернативної енергетики, маніпуляції з домашнім статусом сонячних електростанцій стали зручним інструментом для недобросовісних підприємців.

Однак час безмежного сонячного заробітку, прихованого під виглядом звичайних селянських дахів, схоже, наближається до свого завершення. З початку жовтня 2026 року Національна комісія, яка відповідає за державне регулювання в галузі енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), у відповідності до нового законодавства, ввела в дію механізми активного споживання.

Нові правила вводять строгі вимоги до обов'язкового власного споживання об'єктів та значно обмежують виплати за надлишкову генерацію вночі чи в несинхронному режимі. Це, у свою чергу, повинно зробити неефективні будівлі в чистому полі фінансово недоцільними. Проте, як показує практика, нечесний бізнес завжди знаходить шляхи для використання навіть найменших прогалин у законодавстві.

У зв'язку з суспільним відгуком і масштабом виявлених порушень, редакція "Телеграфу" планує направити офіційні запити до Міністерства енергетики України, НКРЕКП, а також до відповідних обленерго в усіх областях, де зафіксовано кримінальні справи.

Ми також продовжимо уважно відстежувати ситуацію з оплатою за сонячну енергію та вже найближчим часом підготуємо матеріал щодо реального стану справ у цій сфері. Не перемикайтеся.