Раки, артишоки, спаржа та авторські соуси: як українські фермери реалізують свої мрії у бізнесі в умовах війни.

Це оповіді малих бізнесменів, які знайшли свою опору у власних підприємствах: подружжя з околиць Львова організувало центр відновлення на фермі, де вирощують австралійських раків. Аграрій з Вінниччини займається вирощуванням артишоку, фактично відкриваючи новий ринок для цієї культури в Україні. Підприємниця з Харківщини активно розвиває власний бренд крафтових соусів. А родина з Тернопільщини займається вирощуванням органічної спаржі, підтримуючи локальне фермерство навіть у складні часи.

Про те, як ідеї стають бізнесами, що працюють на майбутнє України, читайте далі.

"Фазенда раків": бізнес як спосіб відновлюватися

На відстані тридцяти кілометрів від Львова, в селі Соколівка Пустомитівського району, розташована земельна ділянка, що дісталася Марті Змислі та Олегу Яцурі у спадок від їхніх бабусі та дідуся. Протягом тривалого часу ця земля залишалася лише елементом родинної історії. Однак одного вечора подружжя вирішило обдумати, як можна використати цю ділянку в майбутньому.

Марта — юристка, спеціалізується на сімейному праві та захисті дитячих прав. Її діяльність є непростою та вимагає значних емоційних ресурсів.

Олег є фахівцем з бізнес-аналізу, який протягом багатьох років спеціалізується на автоматизації процесів у різних галузях.

Ідея використати землю не просто як актив, а як простір для нового досвіду народилася не одразу. Їй передували довгі розмови, вивчення ринку й сумніви.

Так виник проєкт "Фазенда раків" — унікальне поєднання аквакультури, екологічного туризму та простору для відновлення сил.

Головним продуктом цієї ферми є австралійські раки. В Україні спостерігається стійкий попит на них, який давно перевищує доступну пропозицію, особливо після початку повномасштабного вторгнення Росії. Це сталося через те, що деякі регіони, де раніше вирощували раків, виявилися під окупацією.

Проте для Марти та Олега було важливо не тільки реалізовувати товар.

"Фазенда раків" була створена як унікальне місце для отримання нових вражень. Тут проводяться екскурсії та дегустації, а також надається можливість спостерігати за процесом вирощування раків і навіть долучитися до нього. Цей простір відкритий для йога-тренерів, спеціалістів з реабілітації, а також організаторів інтимних заходів, фестивалів і ярмарків.

Цей бізнес має різноманітні джерела прибутку: від реалізації раків, мальків та сімейних комплектів до здачі в оренду приміщень і надання послуг виїзної кухні.

Повномасштабний конфлікт несподівано підвищив актуальність цього проєкту. Попит на локальні продукти різко зріс, а також з’явилася потреба в тихих місцях, де можна відпочити без тривалих подорожей та зайвого шуму. Соколівка розташована всього за півгодини від Львова, проте атмосфера там абсолютно інакша.

Участь у SEED 4.0 стала для подружжя інструментом, який дозволив перевести ідею на наступний рівень. Грантові кошти вони спрямували на закупівлю 32 акваріумів. А це вісім стелажів, які дають змогу одночасно розселяти самок раків для скидання ікри. Адже від однієї самки можна отримати від 300 до 500 мальків. Для невеликої ферми це принципове масштабування.

Один з основних викликів – забезпечення стабільності функціонування під час блекаутів. Команда інвестувала частину коштів у придбання інвертора, батарей та рекуператорів, що допомагають контролювати вологість і постачати підігріте повітря. Це питання є критично важливим для виживання бізнесу в аквакультурі.

Артишок: виклик для кулінарії та нові гастрономічні горизонти

В селищі Турбів, що в Вінницькій області, Василь Остапчук знаходиться серед рядів рослин, які в Україні досі вважаються екзотичними. Йдеться про артишок. Незважаючи на те, що його плоди можна зустріти в супермаркетах, український артишок практично не вирощують. Василь вирішив виправити цю ситуацію.

Його подорож розпочалась у 2019 році. Тоді він випадково придбав мариновані артишоки-гриль і був настільки захоплений їх смаком, що вирішив використовувати їх для оформлення букета нареченої на власному весіллі. Таким чином, з його особистих вподобань та естетичних запитів виникла ідея створення першого українського артишокового проєкту.

Василь -- один із перших, хто вирощує артишок у країні. Сьогодні він продає плоди на ринку свіжих овочів, флористам і шукає шляхи переробки.

Головна проблема, визнана агрономом, полягає не в самій технології вирощування. Ці знання він запозичив у іспанських фермерів, де артишок вирощують протягом багатьох років. Найскладніше – це змусити українців сприймати артишок не лише як щось нове, а як звичайний продукт у своєму раціоні.

Повномасштабне російське вторгнення відклало розвиток на рік. Але зараз Василь готовий масштабувати виробництво і комунікувати про продукт ширше.

Він планує витратити грантові кошти на придбання фото- та відеотехніки, розробку контенту, створення вебсайту та реалізацію маркетингової кампанії. Мета — зробити артишок не лише "екзотичним" продуктом, а й звичайним елементом української кухні.

Його історія -- про терпіння і про готовність робити маленькі кроки для великого результату.

Один гектар артишоку, який він наразі вирощує, покриває більш ніж 20% ринку цієї культури в Україні. Хоча площа невелика, її значення величезне. Це свідчення того, що навіть у найскладніших умовах можна стати новатором, якщо знайти своє "чому" і рухатися вперед без зупинок.

Крафтові соуси з душею: історія "Фіалкової ферми"

Харківська область. Війна внесла кардинальні зміни в життя, розсіяла людей по домівках і робочих місцях, але не зуміла загасити їхнє бажання творити. У цьому безладді у Анни Павлової-Фіалки виникла концепція "Фіалкової ферми" — крафтового виробництва соусів на основі ягід і овочів.

Анна економістка з 15-річним досвідом. Російська війна змусила її залишити стабільну роботу і опинитися у селі батьків, де захотілося створити щось живе, своє, що пахне малиною, базиліком і свободою.

Розпочала з приготування варення, але незабаром усвідомила, що світ прагне оригінальних смакових комбінацій, а не ще однієї звичайної баночки. Так виникла "Фіалкова ферма".

"Малиновий піканті" з базиліком і розмарином або шоколадно-томатний "Tomariyaki" — це оповідь про дрібні задоволення, здатність виявляти позитив у важкі моменти, про українську витривалість і творчість.

Війна змусила Анну використовувати всі доступні ресурси і не відкладати свої мрії на майбутнє.

Виробництво розпочалося в літній кухні в Новій Водолагі, куди Анна втекла, рятуючись від обстрілів у Харкові. Наразі виробництво повертається до рідного міста, але основна ідея залишається незмінною – створювати якісні продукти з душею, для тих, хто цінує справжнє.

Грантові кошти і навчання в SEED стали поштовхом для розвитку бізнесу. Завдяки підтримці Анна змогла придбати професійне обладнання -- пароконвекційну піч, що дозволяє масштабувати виробництво, зберігати стабільну якість та виходити на постійні поставки до магазинів і ресторанів.

Свіжа органіка з Тернопільщини: "Добра спаржа"

Село Добрівляни, розташоване в Тернопільській області, колись славилося вирощуванням помідорів. Нині ж родина Івана та Галини Лугофет відкриває новий сезон спаржі на своєму господарстві під назвою "Добра спаржа".

Кожен кущ вирощений з любов'ю та дбайливістю, в екологічно чистому середовищі, де кожна деталь має значення.

Спаржа стала важливою складовою нової стратегії сім'ї Лугофет, яку вони започаткували в 2020 році. Наразі їхній бізнес охоплює органічну продукцію, зокрема спаржу та інжир. Іван і Галина невтомно трудяться на своїй землі, сприяючи популяризації здорового харчування в Україні та підтримуючи місцевих фермерів.

У період пандемії та війни сім'я змогла зберегти стабільність у виробництві та виявила нові горизонти для розвитку. Компанія "Добра спаржа" керується принципом: "Стався до інших так, як бажаєш, щоб ставилися до тебе".

Кожен замовник важливий, а продукт -- гарантовано якісний.

Сім'я має намір використати отримані грантові кошти для придбання професійного холодильного устаткування. Це забезпечить зберігання свіжої спаржі при оптимальних температурних умовах і дозволить продовжити сезон її продажу щонайменше на тиждень.

Підприємець має на меті організувати сезонні вакансії в Заліщицькій об'єднаній територіальній громаді.

Перемога в SEED 4.0 стала важливою віхою для "Доброї спаржі", відкриваючи нові можливості для розширення та розвитку бізнесу. Підприємці отримали грант у рамках програми від компанії МХП. Історія родини Лугофет є яскравим прикладом того, як локальні ініціативи можуть стати джерелом зростання для громади та надати впевненість у майбутньому, навіть у найскладніші часи.

Коли земля стає точкою опори

Це розповіді про українські підприємства, що виникали у домашніх кухнях, на присадибних ділянках, невеличких фермах і навіть біля водойм. У цих історіях немає місця великим компаніям, інвесторам чи глобальним стратегіям. Тут присутні лише ті, хто вирішив не відкладати свої мрії на потім, а сміливо рухатися вперед, навіть коли навколишній світ здається розбалансованим.

Кожен новий врожай, кожен товар та здійснена концепція — це плоди наполегливих зусиль, віри у свою справу, землю та громаду.

Проєкт SEED 4.0, який реалізує Глобальний договір ООН в Україні за підтримки компанії PepsiCo Україна та фінансування PepsiCo Foundation, дає аграріям ресурси і знання, щоб їхні ідеї не залишалися на папері, а втілювались у життя.

Чи займаєтеся ви розвитком бізнесу в аграрному секторі або його варіантах? Маєте концепцію для власного підприємства і прагнете втілити її в життя?

Реєструйтеся на нову хвилю проєкту SEED 5.0 до 3 березня 2026: https://globalcompact.org.ua/projects/seed/