Після невдалого хірургічного втручання пацієнт втратив одне око - Спеціальна тема | Експрес онлайн

Юристи стверджують, що існує значна кількість справ проти медичних працівників, але насправді довести провину лікаря виявляється досить складно.

Протягом тривалого періоду харків'янин страждав від хронічного гаймориту. Він відвідував різних лікарів для обстеження. Три рази йому виконували проколи гайморових пазух, але це не дало значних покращень. Тож, коли на одному з веб-сайтів він натрапив на рекламу отоларинголога з приватної клініки, який стверджував, що є висококласним фахівцем, вирішив звернутися до нього за допомогою.

Після обстеження медик рекомендував провести операцію. Запевнив пацієнта, що вона буде нескладною і триватиме щонайбільше дві з половиною години. Потім ще два дні треба буде полежати в клініці. А повне одужання настане за 7 -- 10 днів.

В дійсності операційний процес тривав цілих п'ять з половиною годин. Хірург обрав невірну методику, недооцінюючи потенційні ризики, і в результаті допустив помилку. Це призвело до пошкодження очниці та м'язів правого ока пацієнта, викликавши гнійне запалення, що зрештою стало причиною видалення ока.

Проти медика відкрили кримінальне провадження. На судовому засіданні своєї вини він не визнав. Стверджував, що жодної недбалості, виконуючи хірургічне втручання, не припустився і діяв згідно з медичними протоколами. Вважає, що ускладнення сталися внаслідок тривалого лікування хронічного гаймориту, вживання медичних препаратів та через попередні операції. А також заявив, що після ускладнень запропонував пацієнтові пройти лікування в Києві за його рахунок.

Постраждалий розповів, що процедура зайняла набагато більше часу, ніж обіцяв лікар. Після її завершення він залишався під наркозом ще протягом 10 годин. Через недбалість під час операції йому довелося звернутися до медичного закладу в Ізраїлі, де йому видалили око. Він зазначив, що до втручання був абсолютно здоровим і активно займався спортом. Після втрати ока йому присвоїли ІІІ групу інвалідності на невизначений термін, що призвело до серйозних фізичних і моральних страждань. Постраждалий оцінив свої витрати на лікування в понад 900 тисяч гривень, а моральну шкоду — в майже 4 мільйони гривень.

Цікаво відзначити, що в рамках цієї справи експертиза, проведена комісією Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, підтвердила: отоларинголог коректно обрав метод лікування та проведення операції. Проте, повторне дослідження, здійснене фахівцями Київського обласного бюро, виявило, що лікар неналежним чином виконав свої обов'язки та допустив помилку. Відповідно до рішення Київського районного суду Харкова, йому призначено покарання у вигляді обмеження волі на два роки з іспитовим терміном на рік. Крім того, медик зобов'язаний виплатити постраждалій стороні 500 тисяч гривень як компенсацію за моральну шкоду.

Це лише одна з багатьох кримінальних справ проти медиків, що опубліковані в реєстрі судових рішень. Наводимо ще декілька.

У Липовецьку районну лікарню на Вінниччині доставили пацієнта з гострою шлунково-кишковою кровотечею. Лікарі докладали всіх зусиль, щоб врятувати його, але, на жаль, це не вдалося. Чоловік помер. За висновками експертизи, його смерть стала наслідком виразкової хвороби дванадцятипалої кишки. Як з'ясувалося, пацієнта можна було б врятувати, однак завідувач хірургічного відділення, який відповідав за його лікування, не виконував регулярні ендоскопічні обстеження стравоходу, шлунка та дванадцятипалої кишки, як того вимагає медичний протокол.

На судовому засіданні хірург ухилився від надання свідчень, посилаючись на статтю 63 Конституції. Під час розгляду справи стало відомо, що прокуратура не змогла представити достатні докази його вини. Також було виявлено кілька процесуальних порушень. В результаті, Липовецький районний суд ухвалив рішення про невинуватість хірурга у смерті пацієнта.

До відділення нейрохірургії Миколаївської міської лікарні доправили пацієнта з високим тиском, болем голови, відчуттям тривожності та блюванням. Йому діагностували розрив судини головного мозку, потрібно було негайно провести операцію шляхом мікрохірургічного кліпування або ендоваскулярного втручання. На цьому наполягав лікуючий лікар. Однак завідувач відділення не поспішав з проведенням операції. Родичам пацієнта казав начебто в медзакладі немає спеціальних кліпс для цього й вони мають купити їх за власні кошти -- по 300 євро за штуку. Хоча насправді кліпси в лікарні були, причому безплатні, придбані за кошти держбюджету. Мати пацієнта хотіла відвезти сина в Київ або Одесу. Але завідувач запевнив, що вони його вилікують. Та через затягування з операцією через три дні чоловік помер. Однак прокуратура не змогла в суді довести вину лікаря і справу проти нього закрили.

-- За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я, в Україні від лікарських помилок щоденно помирають 5 -- 7 пацієнтів, а інвалідизуються 25 -- 30 людей, -- коментує адвокат В'ячеслав Тарадуда. -- Хоча кримінальних справ проти медиків порушують немало, та на практиці провину лікаря довести важко.

Чому так?

На мою думку, ключовою причиною є результати судово-медичної експертизи, яка повинна визначити вину лікаря. Однак фахівці, які її виконують, також є медиками. Тут виникає так званий фактор професійної солідарності – колега не буде "зраджувати" свого. Особливо це актуально, коли експертизу проводять регіональні бюро судово-медичних експертиз за місцем проживання підозрюваного, де медичні працівники часто мають тісні зв'язки. Як показує практика, якщо експертиза здійснюється в іншому регіоні, вона, як правило, підтверджує провину медиків, тоді як у рідному регіоні спеціалісти намагаються захистити лікаря. Іноді, щоб досягти справедливості, необхідно проводити кілька експертиз у різних регіонах. Раніше, коли місцеві експерти отримували доручення провести дослідження у справах лікарів зі свого регіону, вони часто оголошували самовідвід, і ці дослідження виконувалися в інших місцях. Наразі така практика майже не застосовується. Адже проведення експертизи у своєму регіоні безкоштовне, тоді як у іншому – потребує фінансових витрат, яких прокуратура часто не має.

Інша вагома причина недоведення вини медиків -- висока корупційна складова. Зазвичай у невеликому райцентрі медики, прокурори та судді знають одне одного, мають якісь родинні зв'язки між собою -- кумівство, сватівство. А хто не має таких родинних зв'язків, то може вплинути на слідство та судовий розгляд справи через знайомих. Тому винуватцям вдається відбутися доволі легким покаранням або взагалі справу закривають.

Хоча Кримінальний кодекс визначає, що неналежне виконання медичними працівниками своїх професійних обов'язків, яке призводить до серйозних наслідків для пацієнта, карається забороною займати певні посади або вести певну діяльність на термін до п'яти років, або виконанням виправних робіт строком до двох років, або ж обмеженням чи позбавленням волі на аналогічний термін. Якщо таке порушення стосується неповнолітніх, медик може отримати обмеження волі до п'яти років або позбавлення волі на термін до трьох років.

Ось ще один аспект. Дуже рідко пацієнти, які постраждали, або їхні родичі можуть домогтися відшкодування матеріальних збитків і моральної шкоди від винуватця. Важливо зазначити, що цивільний позов на відшкодування збитків слід подавати не проти лікаря, який вчинив помилку, а проти медичної установи, незалежно від її форми власності. Вимагати відшкодування з лікаря можливо лише в тих випадках, коли він зареєстрований як фізична особа-підприємець і працює з приватним медичним закладом на підставі укладеного договору.