Представниця перекладу Європейського парламенту не змогла стримати сліз, слухаючи 11-річного хлопчика з України, який пережив втрату матері внаслідок обстрілу. Читайте деталі на Експрес онлайн.

Після нападу хлопець опинився в комі та переніс 36 хірургічних втручань.

У Європейському парламенті під час кінопоказу документальних фільмів про українських дітей у середу, 10 грудня, виступив 11-річний хлопчик Романа, який вижив під час ракетного удару РФ у Вінниці влітку 2022 року. Історія дитини змусила довела перекладачку до сліз. Про це у середу, 10 грудня, повідомило видання "Радіо Свобода".

"Це був останній раз, коли я бачив свою маму. Це був останній раз, коли я зміг з нею попрощатися. Я побачив лише її притиснутою камінням, її волосся і почав вибиратися", -- розповів 11-річний Роман Олексів зі Львова.

Роман пережив важкий шлях, включаючи кому, 36 хірургічних втручань та тривале лікування через серйозні опіки і травми. Незважаючи на ці труднощі, він знову розпочав навчання, повернувся до танців і музики, а також був нагороджений відзнакою президента України.

"Я хочу підкреслити, що разом ми є непереможними! Ніколи не втрачайте віру в себе. Підтримайте українських дітей. Слава Україні!" — завершив свій виступ Ромчик.

10 грудня Роман приїхав до Брюсселя на кінопоказ, щоб розповісти свою історію євродепутатам і закликати "ніколи не здаватися", бо "коли ми разом, ми сильні". Депутатам показали фільми "Ромчик", "Діти для Путіна" та "Чилі".

Життя хлопчика змінилося 14 липня 2022 року. Тоді ще 7-річний Роман разом з мамою Галиною очікували на прийом у лікаря в клініці "Нейромед", що розташована у Вінниці. О 10:40 війська РФ здійснили ракетний удар по центру міста. 29-річна жінка загинула на місці, а тіло дитини було обпечене на 45%. На спині були опіки найважчого четвертого ступеня, пише "Суспільне".

За життя хлопчика боролися медики з Вінниці та Львова. Після того як вдалося стабілізувати стан Романа, його перевезли до лікарні в Німеччині.

У Німеччині маленькому пацієнту проводили операції тричі на тиждень: видаляли нежиттєздатні тканини, шматочки скла і пошкоджений м'яз на нозі, відновлювали барабанну перетинку та виконували декілька трансплантацій шкіри. У Дрездені він вперше після травми відкрив очі і здійснив свої перші кроки.

Тільки рік тому юнак вперше зняв компресійну маску, що допомагала йому контролювати розвиток рубців.