Оновлена карта Харкова: зміни назв - вулиця професора Отамановського.

Валентин Отамановський з'явився на світ у Черкаському краї в 1893 році.

Український історик, бібліограф і краєзнавець, а також активний громадський і політичний діяч. Він був ініціатором створення "Братства самостійників", депутатом Української Центральної Ради і брав участь у битві під Крутами. Крім цього, він заснував Вінницький Кабінет виучення Поділля. Серед його досягнень варто відзначити написання першого в Україні монографічного дослідження, яке присвячене історико-правовим аспектам міста Вінниця.

Навчався в Києві. У січні 1918 року, будучи молодим юнкером Першої Української юнацької військової школи імені Б. Хмельницького, Отамановський брав участь у битві під Крутами. Командир бою Аверкій Гончаренко згодом згадував про нього так:

"... молодий Валентин Атамановський надіслав мені телеграму, з якої я дізнався, що Шевченківський полк з Ніжина вирушив на з'єднання з наступаючими більшовиками, тобто, атакують нас з тилу. Атамановський відзначався великою відвагою, а найцінніше в ньому - це його бездоганний гумор. У цю вирішальну хвилину він почав проводити паралелі між нашим боєм і битвами шведів та наших військ проти москвинів під Полтавою...".

У збірці "Крути" серед списку встановлених осіб, що залишились живими, фігурує "юнак Атамановський Валентин". Він став єдиним крутянцем, який переїхав до Харкова і тут похований. Втім, це було пізніше. Цьому передував арешт у серпні 1929 року у сфальшованій справі Спілки визволення України.

Можливо, ОГПУ виявило переписку між Отамановським і Єфремовим. Валентин Дмитрович, якому приписували заснування організації без членів у Вінниччині, зазнав таких катувань, що пізніше згадував про своє прохання до слідчих надати йому чистий аркуш паперу, який він був готовий підписати. Чи отримав він цей аркуш, залишається невідомим. Проте суд виніс вирок Отамановському, призначивши п'ять років ув'язнення в таборах, - повідомив харківський журналіст Леонід Логвіненко.

Отамановський отримав 5 років ув'язнення в таборах з жорсткими умовами та 2 роки заслання в Татарстан.

Жертва сталінського терору відбуде свій термін "від дзвінка до дзвінка" і залишиться поза межами України. Він захистить кандидатську дисертацію в Краснодарському педагогічному університеті, а докторську — в одному з московських вишів. Темою його дослідження стане історія Поділля, яку вважають найкраще знаною саме Отамановським і до сьогодні.

У 1958 році Валентин Отамановський переїжджає до Харкова, де починає викладати латинську мову в медичному інституті, в якій він був справжнім експертом. Загалом же, він вільно володів сімома європейськими мовами.

Помер 10 березня 1964 року від серцевого нападу. Посмертно реабілітований 11 серпня 1989 року. Завдяки фінансуванню Харківського національного медичного університету, на 2-му кладовищі Харкова було встановлено пам'ятник Валентину Отамановському.