У Вінниччині було встановлено пам'ятник морському піхотинцю Ярославу Христюку.

На Вінниччині відкрили монумент морпіхові Ярославу Христюку. Воїн загинув у березні 22-го в Маріуполі. У лавах ЗСУ оборонець з 2014 року, боронив Донеччину, потім Маріуполь. Саме там зробив пропозицію своїй коханій, парамедикині на псевдо "Пташка". Наш репортаж.

На площі в Жмеринці збираються люди. Родичі, друзі та побратими зібралися, щоб відкрити пам'ятник морському піхотинцю Ярославу Христюку. Цим вони прагнуть визнати його відвагу та вшанувати його героїчний шлях.

Офіційно оголошую початком церемонію пам'яті нашого товариша Ярослава Христюка.

Ярослав приєднався до морської піхоти ще під час Антитерористичної операції, як розповідає його мати Юлія. Він розпочав свою службу як кулеметник, а згодом отримав посаду командира відділення. Його місцем служби стали населені пункти в Донеччині. 24 лютого 2022 року він зустрів у Маріуполі.

Юлія Христюк, мати Ярослава Христюка:

Тільки 28 лютого. Це була лише СМС. Як завжди, я запитала: "Як справи, сину?" Він відповів, як завжди: "Все в порядку". Я написала: "Синку, я тебе безмежно люблю". А першого числа отримала ще одне повідомлення: "І я вас також дуже люблю".

Ярослав Христюк, відомий під позивним "Христос", загинув 17 березня 2022 року, намагаючись врятувати товариша.

- Ми йшли на одну із задач - забирати поранених. Але, на жаль, нас зустріли на віджатій позиції, скажімо так. Я отримав поранення, ми відійшли. Він прийшов з групою забирати мене, але сам отримав поранення, несумісне з життям. Він загинув як Герой.

- Він пішов як Герой. І таким він і залишиться назавжди в моєму серці, у нашій пам'яті, в історії України. Я безмежно ним пишаюся. І хоча біль розриває серце - я знаю, його жертва була не марною.

Ярослав був обранцем Катерини Поліщук, відомої як "Пташка". Вона пам'ятає, як, незважаючи на жахи війни, він приніс їй надію на життя та любов.

Катерина Поліщук, відома як "Пташка", стала нареченою Ярослава Христюка.

Він відчував, що з ним може трапитися щось непередбачене, і тому дуже поспішав підписати документи. Я не усвідомлювала причини його терміновості, поки, на жаль, не втратила його. На жаль, обставини склалися так, що ми не встигли закріпити наші стосунки офіційно. Проте, це була найпрекрасніша частина мого життя. Ця людина допомогла мені навчитися вірити у свої сили, показала, як дійсно повинен вести себе справжній воїн і як щиро любити чоловік.

"Христос" був удостоєний ордена "За мужність" тричі.

Сергій Волинський, командир 36-ї окремої бригади морської піхоти ЗСУ:

Я впевнений, що Ярослав сьогодні тут із нами. Як морпіх. Він чує наші слова. Він сприймає їх як молитви. Я хочу сказати йому дуже дякую. Він зробив дуже багато героїчних подвигів. Він - повний кавалер орденів "За мужність". В найтяжчих історіях, де була 36-та бригада, Ярослав по життю навмисне виконував бойові завдання. Жоден з морпіхів не зможе перечити, що він був одним із найхоробріших з нас. Честь!

В честь Ярослава у селищі Браїлів присвоєно назву одній з вулиць, де проживає його родина. Тіло оборонця залишилося похованим на руїнах заводу Ілліча в спустошеному окупантами Маріуполі. Тому тепер це місце у Жмеринці, як зазначають його рідні та побратими "Христоса", стане символом, що увічнює пам'ять і героїзм морського піхотинця.