У Харківській області трагічно загинув Геннадій Керничний. "Він став символом незламності та самовідданості" - Життєві історії | Експрес онлайн.

Геннадій Керничний брав участь у бойових діях в зоні АТО/ООС з 2014 року. Під час виконання свого обов'язку він отримав поранення, через яке втратив частину ноги. Проте, після початку повномасштабного вторгнення, він знову взявся за зброю і продовжив захищати свою країну.

"Щодня згадуємо нашого Геннадія і плачемо. Несправедливо, що такі хлопці, такі патріоти, які б мали народжувати та виховувати дітей, гинуть молодими, -- розповідає Руслан Керничний, тато воїна. -- Син у юності став майстром спорту з бойового самбо та паверліфтингу. Вступив до Буковинського військового ліцею, наполегливо займався спортом. Згодом став інструктором із рукопашного бою, командиром прапороносної групи та відділення. У 2014 році я пішов добровольцем на фронт, щоб мої двоє синів не знали війни. Але невдовзі таке саме рішення ухвалив Геннадій, якому було всього 18 років. Так він опинився у 8-му полку спецпризначенців на посаді кулеметника-розвідника. Хоч був кремезний, позивний мав "Малий" -- через його юний вік. Геннадій брав участь у боях за Дебальцеве, далі була Мар'їнка, Станиця Луганська, Щастя, Весела Гора, Зайцеве, Золоте-2. У сина дві контузії, а в 2019 році він втратив частину правої кінцівки. Побратим Геннадія підірвався на міні. Він кинувся на допомогу й також натрапив на міну".

Тривалий час захисник проходив лікування та реабілітацію. "Геннадія, якого поранили, доставили до шпиталю, і саме там ми вперше зустрілися, -- розповідає волонтерка Марина Соколова. -- Він став для мене втіленням Сил спеціальних операцій. Неймовірно терплячий, делікатний і великий оптиміст. Йому було важливо залишатися корисним і діяти ефективно. Таким Геннадій залишався до останнього: служба в тилу не для нього. Він був яскравим прикладом незламності та самовідданості".

Борець пройшов через 22 операції. У 2020 році, використовуючи протез, він здобув золото на змаганнях "Ігри Героїв" у Харкові. Наступного року завершив спеціальний курс і отримав звання старшого інструктора в групі Центру ССО, обравши позивний "Вікінг". З самого початку великої війни він був на передовій.

"Син мав всі підстави не воювати. Але не хотів відсиджуватися в тилу, -- зауважує батько. -- Брав участь у боях за Київщину, Харківщину, Запоріжжя, Луганщину. У Бахмуті перебував десять місяців. Особисто організовував розвідувальні операції. Із передової на кілька днів у 2023 році вирвався на "Ігри нескорених" до Львова, де посів перше місце. Пройшов відбір на міжнародні змагання, але відмовився, бо через службу не мав часу готуватися до них. В останні місяці було видно, що він виснажений, що втомився морально й фізично. Мріяв, як повернеться з фронту і нарешті почне будувати дім, господарювати на пасіці, яку так любив, і у власноруч посадженому саду. Планував у травні 2025 року одружитись. І стільки всього не встиг..."

23 вересня минулого року у селі Малі Проходи на Харківщині загинув героїчний "Вікінг". У ході бою він відстоював свою команду, ризикуючи власним життям.

"Мій син був справжньою легендою, справжнім професіоналом, тому на нього полювали вороги, -- говорить батько воїна. -- Під час бойових дій російські сили запустили чотири нічні fpv-дрони. Геннадій зміг відбити два з них. Третій вразив його товариша по зброї, що призвело до його миттєвої загибелі, а Геннадій отримав поранення. Але четвертий безпілотник завершив свою справу... Пізніше окупанти в своїх пабліках хвалилися, що знищили "натівського спеціаліста". Я вдячний побратимам, які змогли забрати тіло мого сина, і ми з гідністю поховали його в селі Слободі-Гулівській на Вінниччині."

На початку січня загиблому сержантові Геннадію Керничному надано звання Героя України з удостоєнням ордена "Золота Зірка".