Майстер створює буржуйки для потреб фронту. "На кожній з них я ставлю своє унікальне клеймо – герб України," – розповідає він. – Стиль життя.

Олег Поважнюк із села Комаргород, що на Вінниччині, -- зварювальник за фахом. Від початку повномасштабного вторгнення чоловік робить для наших захисників пічки й буржуйки. Взимку попит на такі вироби значно зростає.

"Коли почалась велика війна, ми з дружиною саме повернулись із заробітків. Мій рідний брат Віталій був бійцем 110-ї окремої бригади, загинув у боях за Авдіївку. Дружина ж втратила на передовій рідного дядька, -- розповідає 38-річний Олег Поважнюк. -- Важко переживали ці втрати. У 2022 році знайомий волонтер з Томашполя Сергій Тімков попросив мене виготовити бійцям буржуйки у бліндажі. Якоїсь чіткої схеми я не мав, в інтернеті не шукав. Конструкція сама, як кажуть, вималювалася. Крім того, мене консультували бійці і от зрештою погодили модель, яка їх вдовольняла".

Спершу майстер робив буржуйки з газових балонів. З одного виходило дві. "На кожній випалюю своє "фірмове" клеймо -- герб України, -- зауважує. -- Буржуйка у польових умовах -- незамінна річ. На ній можна варити їсти, сушити одяг, взуття".

Тепер, зі слів співрозмовника, він більше зосереджений на портативних пічках, бо такі замовляють найчастіше. Робить їх із тубусів, які передають військові, металевих труб і листів. Така мініпічка важить лише три кілограми, тому її легко можна переносити. Також вона майже не димить, а отже, не видає ворогові наші позиції. На відміну від великих буржуйок. Хоч, каже майстер, і вони затребувані.

"У переносній печі окопна свічка горить від 2 до 2,5 годин, -- розповідає Олег Поважнюк. -- Якщо ж використати дві свічки, це дозволяє не лише обігрітися або приготувати каву та чай, але й посмажити сало. Принаймні, хлопці з передової не раз ділилися зі мною своїми успіхами в цьому."

Протягом більш ніж трьох років Олег Поважнюк виготовив для солдатів понад дві тисячі буржуйок, а кількість портативних пічок навіть не підраховував. За годину він може виготовити дві таких конструкції. "Зараз я працюю водієм і доставляю хліб до магазинів, -- розповідає волонтер. -- Розпочинаю з п'ятої ранку, а вже в обід повертаюся додому. Ввечері знову займаюся виготовленням буржуйок і мініпічок. Іноді доводиться працювати й уночі, особливо коли вимикають світло. Але ми тримаємося і не втрачаємо надії. Бійцям на фронті набагато складніше".