"Кривенька на обличчі - елегантна красуня!"

У лемківську кривульку зашифровували символи-обереги, вважалося, що в ній заплутується зло

"Бабуся Ганна зберігала свою кривульку в серванті, дбайливо розкладеною кружечком біля образка. Коли я, ще дитиною, хотіла її одягнути, бабуся казала: "Обережно, це наша родинна реліквія. Як виростеш, передам її тобі у спадок"", - пригадує майстриня з бісероплетіння Ольга Копчак.

Вона продовжує традиції своїх бабусі та прабабусі, які з’явилися на світ у Східній Лемківщині та були депортовані до Тернопільщини. Разом із собою вони привезли найцінніші сімейні реліквії - кривульку та вирізані з вишиванок орнаменти.

Для збереження орнаментальних традицій та технології виготовлення лемківських жіночих прикрас кривульок на державному рівні, у січні цього року цей елемент було внесено до Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України.

Про історію кривульки, особливості її створення в минулому і сьогодні, значення кожного елемента та роль у збереженні культурної ідентичності лемків - у публікації Укрінформу.

Прикраса, що оцінювалася як півтора-два великі рогаті худоби.

Кривулька — це широкий, округлий комір, виконаний з бісеру, який оберігає шию, плечі та декольте. Цей елемент вважається справжньою королевою традиційного лемківського костюма і є одним з найзначніших складових жіночого вбрання Східної Лемківщини.

- Це була дорога прикраса. Її ціна могла сягати вартості півтори-двох корів. Усе залежало від ширини. Часто вона була завширшки 20 см, а подекуди - і 25, - розповідає Віра Дудар, директорка музею "Лемківське село", що в м. Монастириська на Тернопільщині.

За її словами, кожна дівчина прагнула створити власну унікальну прикрасу. Бісер здобували поступово на ярмарках. Крім того, процес виготовлення прикраси вимагав чимало часу, тому зазвичай цим займалися взимку — в теплі місяці жінки були зайняті домашніми справами.

Кривулька відрізняється своїм унікальним візерунком.

- У ній немає надмірної строкатості. Геометричні елементи візерунка - трикутники, ромби, ламані лінії, дрібні та більші елементи - вибудовуються у чітку композицію, нічого зайвого. Я б назвала це скромною вишуканістю. Саме стриманість відрізняє лемківську кривульку від деяких подібних бісерних прикрас інших етнографічних груп. Наші предки говорили: "Кривулька до лиця - шварна парадниця", а це означає, що якщо кривулька личить жінці, то вона модна, - говорить Віра Дудар.

У музеї "Лемківське село" можна побачити кілька десятків різноманітних кривульок. Є тут привезена з Лемківщини автентична прикраса, якій понад 120 років. А ще - репліки старовинних виробів, що відтворив етнограф із лемківським корінням Вільям (Василь) Джула й передав музею разом із лемківськими строями, також роботи сучасних майстрів із бісероплетіння.

- Старовинні кривульки сьогодні неможливо відтворити, адже немає достатньо кольорів бісеру дрібного калібру, який використовували наші предки. Тому сучасні вироби трохи більші за розміром. У минулому для виготовлення цих прикрас брали кінський волос, а тепер є спеціальні нитки, - додає Віра Дудар.

Гомбіки та знак нескінченності

Оля Копчак займається створенням кривульок вже близько десяти років. Вона працює викладачкою у Теребовлянському коледжі культури і мистецтв, а також є активною членкинею Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Ольга ділиться спогадами про свою бабусю Ганну, яка була депортована з Східної Лемківщини. Однією з найбільших цінностей, що залишилися у спадок, стала лемківська кривулька. Коли Ольга почала займатися бісероплетінням, вона вирішила детальніше вивчити цю унікальну прикрасу. Вона відвідала фестиваль "Дзвони Лемківщини", побувала в музеї "Лемківське село", де переглянула старовинні фотографії та вироби, та поспілкувалася з майстрами. Після цього вона навчилася створювати кривульки своїми руками.

Вона зазначила, що якщо займатися виготовленням прикраси щодня, то на завершення процесу знадобиться близько півтора місяця.

Сьогодні в Інтернеті доступні різноманітні шаблони орнаментів, але коли я тільки починала, таких ресурсів не існувало. Мені довелося самостійно розбиратися в техніках і шукати способи їх комбінування. Це було непросто. Проте завдяки підтримці небайдужих людей і моєму сильному бажанню навчитися та зберегти традиції предків, я досягла успіху, - ділиться жінка.

Під час плетіння кривульки важливо відтворити традиційний візерунок і кольори, адже їх вважали оберегом для жінки.

У традиційній культурі лемків одяг виконував роль захисту. Особливо важливими були його частини, що безпосередньо контактували з тілом. Наприклад, в кривульці ключовим елементом є комірець — прикраса, що щільно прилягає до шиї. Його виготовляють за допомогою техніки "хрестик", а в орнаментах використовуються символи хреста. Другий елемент — сіточка, яка може досягати ширини до 15 см. Лемківниці вважали, що вона затримує все негативне, тому не завдає шкоди людині. Назва "кривулька" походить від характерної ламаної лінії в орнаменті, яка символізує безкінечність. Завершальними деталями виробу є великі намистинки, відомі як гомбічки, — розповідає директор музею.

Ольга Копчак підкреслює, що рельєфи кривульок містять важливий елемент — ромби.

- Вони символізують землю та родючість, достаток. Також в орнаменті часто бачимо ромби зі спеціальними гаками - це потужний оберіг для кожної жінки. Щодо кольорів виробу, то вони теж мають важливе значення. Червоний вважали оберегом, зелений - це радість, молодість, весна. Жовтий - наше жито, добробут для сім'ї, блакитний - вода, без якої нічого не буде рости. А білий - чистота, - зазначає майстриня.

Ольга додає, що бабусина кривулька, якій понад сто років, стала для неї орієнтиром у творчості.

- Коли в мене замовляють цю прикрасу, то я насамперед показую бабусину, щоб людина побачила автентичний виріб і вже, зважаючи на це, замовила те, що хоче. Може бути більше ромбів чи інший розмір, відрізнятися ширина і стійка, але не можна змінювати важливі елементи. Цьогоріч моя студентка в коледжі обрала бісероплетіння на дипломну роботу. Я їй запропонувала поекспериментувати і створити кривульку згідно з усіма правилами, з традиційними орнаментами, але використати іншу колірну гаму для виробу - блакитний, жовтий, білий і прозорий. Так у нас вийшли авторські кривульки, які теж мають право на існування, - каже Копчак.

"Це моє надбання, моя родина, моя сутність."

Лемківська кривулька не перетворилася на музейний артефакт, незважаючи на свою складну історію. Щороку вона здобуває все більшу популярність як в Україні, так і за її межами. Цей елемент культури використовують на різноманітних культурних заходах, демонструють на показах, а майстрині продовжують створювати нові вироби та ділитися своїми вміннями з іншими.

Лемківська кривулька для мене — це не просто елемент вбрання, а частина мого культурного спадку, моєї родини і самоідентичності. Я вже не можу уявити своє життя без неї. Коли я збираюся на культурні заходи чи святкування, у мене завжди є можливість обрати одяг з кривулькою. Звичайно, я враховую, наскільки він підходить для конкретного заходу. Але для мене це класичний вибір, що втілює мою суть, - ділиться Оля Копчак.

За її словами, бабуся Ганна з великим задоволенням говорить про те, як їй важливо зберігати родинні традиції, створюючи кривульки та популяризуючи це мистецтво серед людей. Вона також згадала, що в часи радянської епохи мала страх демонструвати такі вироби на людях і носила їх лише в родинному колі.

Віра Дудар підкреслює, що включення орнаментальних традицій та технологій виготовлення кривульки до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини є надзвичайно значущою подією.

Культурна спадщина лемків є надзвичайно багатою та унікальною. Чим більше ми будемо ділитися з світом інформацією про наші мистецькі цінності, традиції та їхніх носіїв, тим довше зможемо зберегти свою ідентичність як етнічна група, - зазначає директор музею "Лемківське село".

Довідкова інформація. Збереження культурної спадщини має надзвичайне значення в умовах війни, особливо коли певні регіони підпадають під окупацію російських військ, а носії традицій змушені шукати новий прихисток у інших частинах країни або за її межами. В зв'язку з цим, з 2024 року інформаційне агентство "Укрінформ" розпочало власне дослідження об'єктів спадщини, в тому числі тих, що включені до Національного переліку елементів нематеріальної культурної спадщини. Агентство підготувало понад 50 публікацій, які висвітлюють такі теми, як петриківський розпис, кримськотатарський орнамент "орьнек", традиції травництва в Старобільщині, поминальне деревце з Буковини, музика клезмерів з Подільського (Кодимського) району Одеської області, а також технології виготовлення обрядової весільної свічки на Житомирщині та створення клембівської сорочки "з квіткою" у Вінниччині, серед інших.

Юлія Томчишин, Тернопіль

Зображення авторки та матеріали з архіву Ольги Копчак.