Гітара як засіб боротьби з депресією: роль психологів у сімейній медицині та способи подолання стресу і тривожності в спільноті Вінниччини.

Яким чином відбувається інтеграція внутрішньо переміщених осіб (ВПО), які методи використовуються для підтримки психічного здоров'я як дорослих, так і дітей, а також які уроки можуть засвоїти інші громади України – про все це йдеться у матеріалі LB.ua.

Муравейник

Гітарний гурток для молоді став справжнім порятунком для 15-річної Лізи.

Ліза з Токмака Запорізької області. Це місто тимчасово окуповане росіянами, тому родина дівчини вимушено покинула дім й опинилася у Хмільнику на Вінниччині.

Зображення: Микола Дзюба Ліза, що переїхала до Хмільника з Токмака, розташованого в Запорізькій області.

"У перший рік нашого перебування тут я проводила дні в чотирьох стінах, займаючись онлайн-уроками зі своєю школою. Я не знала нікого і не мала друзів, – згадує Ліза. – Проте згодом я познайомилася з місцевою дівчиною через інтернет, і вона запросила мене до гітарного гуртка, який тільки-но відкривався. Я стала однією з перших трьох дівчат, які прийшли туди навчатися."

Гурток запускали в ресурсному центрі "Муравейник", який ініціювала місцева ГО "Право".

""Муравейник" тоді врятував мене від депресії, -- розповідає Ліза. -- Сюди приходили люди з такою долею, як у мене. Тут було і спілкування, і дозвілля. Я навчилася досить добре грати на гітарі, хоча спершу не знала, якою рукою брати лади. Зараз допомагаю іншим навчатися".

Фото: Микола Дзюба Тепер у "Муравейнику" Ліза вчить інших грати на гітарі

"Муравейник" спершу діяв як гуманітарний хаб. Тут був банк речей та одягу для переселенців. Допомогу збирали від місцевих. Зараз це простір, де можна поспілкуватись і провести дозвілля.

Фото: Микола Дзюба "Муравейник" у Хмільнику став центром дозвілля й розвантаження

"У нашому просторі кожен день має свій план," зазначає координатор Юля Килосова. Вона також змушена була залишити Краматорськ і переїхати до Хмільника.

Фото: Микола Дзюба Юлія Килосова працює в "Муравейнику" у Хмільнику

Спершу приходила сюди по допомогу, потім усе більше захоплювалась ідеєю розвитку центру. Зараз, каже, живе "Муравейником":

У нас проводять багато заходів, щоб допомагати людям, розвиватися, розкривати себе, долати стреси. Люди відвідують творчі майстер-класи, арттерапію, вело- й шаховий клуби, гітарний гурток, клуб гачкування "Петелька" й заняття з бісероплетіння. Також тут проводять тренінги: з прав людини, відкриття власної справи, домедичної допомоги, лекції зі здорового харчування та психологічної підтримки.

Фото: Микола Дзюба Плетіння маскувальних сіток у "Муравейнику"

Волонтери й жінки з-посеред ВПО створили в "Муравейнику" групу психологічної підтримки "Жіноче коло". Учасниці можуть спілкуватися у форматі "рівний рівному", а також відвідувати групові консультації з психологом.

Комунікація є ключовою складовою для підтримки психічного благополуччя. У "Жіночому колі" реалізується власна програма, що включає перегляд та обговорення фільмів на важливі соціальні теми. Наприклад, нещодавно показували стрічку, присвячену проблемі домашнього насильства, -- ділиться місцева жителька Ірина Свинарик. -- Ми також використовуємо час для відпочинку, розслаблення розуму та емоцій. Тут багато творчих занять, які сприяють налаштуванню на креативність і наповнюють нас енергією.

Людина, яка має проблеми, отримує тут підтримку і захист від стресу.

"Я вже давно бажала, щоб у нашому місті з'явився подібний гурток, і ось нарешті моя мрія здійснилася!"

Фото: Микола Дзюба У "Муравейнику" в Хмільнику багато рукоділля, яке допомагає розвантажуватися

Скандинавська ходьба була навіть під час окупації: звідки бере сили громада, найближчі сусіди якої -- Росія і Білорусь

Допомога дітям

"Мою доньку звати Аліса. Вона має затримку мовленнєвого та психічного розвитку, підвищену гіперактивність, -- розповідає хмільничанка Наталія Гордієва. -- Довгий час донька не розмовляла. Звернулися до лікарів, отримували медикаментозне лікування й почали ходити в Інклюзивний центр. Зараз у неї позитивна динаміка. Вона розмовляє та комунікує з дітьми й дорослими. Помітні успіхи в навчанні, загальному та психічному розвитку".

Інклюзивно-ресурсний центр, розташований біля старовинного маєтку графа Ксідо, родина відвідує вже п'ять років. Центр існує шість. Тут допомагають дітям з особливими освітніми потребами, інтелектуальними або мовленнєвими порушеннями.

Фото: Микола Дзюба Інклюзивно-ресурсний центр у Хмільнику, психолог з дітьми

Трирічна Марійка не говорить майже зовсім. У дівчинки спостерігається затримка в розвитку, а також вона страждає від лактозної непереносимості.

"Я постійно поруч із нею, оскільки мої діти — обидва служать у війську. Вони працюють медиками у військовому шпиталі. Ми займаємось цим вже рік. Відзначаємо позитивні зрушення. Марійка починає говорити. Сподіваюсь, наступного року ми зможемо почати відвідувати дитячий садок," — ділиться бабуся Поліна Андосина.

Зображення: Микола Дзюба Марійка разом із бабусею та психологом центру Світланою Андрієвською.

Дворічний Максим також має затримку у розвитку мовлення. Наразі він проходить заняття з логопедом. Кожне заняття триває 15 хвилин, після чого з дитиною займаються реабілітолог, дефектолог і психолог.

Зображення: Микола Дзюба. Хлопець відвідує Інклюзивно-ресурсний центр для розвитку своїх навичок.

У психологічному кабінеті розташований басейн із кульками, а також проводиться пісочна терапія, яка користується найбільшою популярністю серед дітей.

Зображення: Микола Дзюба Пісочна терапія в Центрі інклюзивних ресурсів

Фахівці Інклюзивно-ресурсного центру також займаються корекцією пам’яті, мислення, уваги та сприйняття. Психологиня Світлана Андрієвська зазначає: "Ми оцінюємо розвиток дітей, використовуючи міжнародно сертифіковані методики. Ми пройшли відповідне навчання і отримали доступ до цих анкет і програм. Мене радує спостерігати за успіхами дітей. Наприклад, одна дівчинка у віці трьох років не могла ні рухатися, ні сидіти, але завдяки нашій корекційній роботі вона почала ходити і гратися з маленькими деталями. Це справжні досягнення".

В даний момент у центрі займаються 20 дітей.

Зображення: Микола Дзюба, Інклюзивний ресурсний центр, Хмільник

Іноді спеціалісти самостійно відвідують навчальні заклади, такі як школи та дитячі садки, щоб спостерігати за поведінкою та розвитком дітей. Вони аналізують ситуацію і виявляють, хто потребує підтримки.

"Після обстеження ми робимо спільне засідання й віддаємо висновок батькам. Діти, які не навчаються у закладах освіти, ходять до нас на корекційні заняття. Інші переходять повністю під опіку навчального закладу, який самостійно укладає угоду з необхідними фахівцями", -- пояснює директорка Інклюзивно-ресурсного центру Галина Панаскевич.

Фото: Микола Дзюба Галина Панаскевич, директорка Інклюзивно-ресурсного центру Хмільницької міської ради Стійкість для дорослих і дітей

10-річному Олександру важко дався початок нового навчального року. Хлопець відвик від колективу, не хотів спілкуватися з однолітками й заводити друзів. Його мама Міла розповідає, що син був стурбований новинами, постійними тривогами й закривався в собі.

Сімейний лікар порадив звернутися до психолога. Таким чином, вони потрапили в Центр життєстійкості, що був заснований у Хмільнику на основі Центру сімейної медицини. Мама Міла ділиться своїми враженнями:

Протягом двох місяців занять мій син став більш врівноваженим і покращив свої навички спілкування з однолітками. Також він тепер менш гостро реагує на труднощі та зауваження.

Ольга Власенко, соціальна працівниця центру, наразі займається численними запитами на отримання підтримки. Вона зазначає, що випадки панічних атак у дітей стали значно частішими.

Зображення: Микола Дзюба Ольга Власенко, експерт у сфері соціальної роботи Центру життєстійкості КНП "Хмільницький ЦПМСД".

Для осіб, які потребують допомоги, здійснюють початковий скринінг.

"Заняття та тестування проходять у формі гри, щоб діти не мали відчуття суворості від вчительки, -- зазначає Ольга Власенко. -- Наше головне завдання — допомогти дітям розслабитися. Для цього ми використовуємо повітряний пластилін, кінетичний пісок, фарби, олівці та казкотерапію. Діти займаються творчістю — малюють або фантазують під час казкотерапії, що дозволяє їм відчути легкість і комфорт. Після цього їм легше спілкуватися з психологом."

Соціальна фахівчиня пригадує випадок, коли дівчина-підліток важко переживала за маму, яка зараз воює: "Ці переживання блокували в ній відчуття радості. Після занять у центрі вона стала менше фокусуватися на переживаннях, власних страхах і помічати красу довкола. Батьки дітей після занять кажуть, що їм це допомогло, вони менше стресують, стали уважнішими і спокійними".

Зміни зауважила й місцева жителька Олена Верековська:

Чудово, що існує центр, який підтримує людей у подоланні стресу та складних родинних ситуацій. Це надзвичайно важливо, оскільки страждає не лише одна людина, а вся родина, і особливо діти.

Олена потребувала допомоги психолога через проблеми в родині. Стала приходити сюди і з дітьми, і сама: "Через таке життя в багатьох стрес. Не всі готові йти до фахівців, дехто боїться виносити сміття з хати, тоді в родині панує агресія і знову страждають діти".

Зображення: Микола Дзюба Пацієнтка в медичному центрі сімейної медицини Хмільника

Якщо у вас виникає тривога щодо відвідування психолога, першим етапом може стати бесіда з вашим сімейним лікарем. Наприклад, в кабінеті Ірини Артьомової ви знайдете роздруковані анкети для оцінки депресії. Вона зазначає, що вже на початку спілкування можна зрозуміти, кому варто пройти цю анкету:

Пацієнт приходить із соматичними хворобами, а виявляється, потрібно допомогти психологічно. Таких за день буває один-два.

Опитувальники сприяють виявленню психологічних розладів. Нещодавно на прийомі була жінка, чий чоловік помер від раку. Вона сказала: "Я не можу заснути, сильно схудла". Пізніше її вкусив кліщ, і вона почала панікувати, що могла захворіти на хворобу Лайма. Ми провели обстеження, я призначила їй заспокійливе і порадила звернутися до психолога в Центр життєстійкості.

Зображення: Микола Дзюба Центр сімейної медицини в Хмільнику

До центру можна звертатися без направлення від сімейного лікаря. Фахівці також організовують виїзди в села громади, надаючи допомогу внутрішньо переміщеним особам та тим, хто зазнав втрат унаслідок війни. У громаді функціонують сім амбулаторій і 13 медичних пунктів, де проводяться обстеження.

"Основним нашим завдання є підтримка ментального здоров'я. Ми проводимо тренінги, консультації, працюємо з робочими колективами та дітьми. Наші фахівці навчають, як не входити в депресію. Індивідуальні заняття вчать долати стрес. За весь час роботи центру ми охопили понад 6000 людей громади", -- додає соціальна менеджерка КНП "Хмільницький ЦПМСД" Ольга Різінкіна.

Цей матеріал був створений завдяки безпосередній підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID), яке фінансувало проєкт "Сприяння боротьбі з туберкульозом в Україні".

Відповідальність за зміст цього матеріалу лежить на авторах і не обов'язково відображає думки USAID або уряду США.