Гінеколог з Полтавського регіону допоміг 23 вагітним жінкам у своєму селі, тоді як військовослужбовець з Вінниччини залишиться в лікарні ще два роки: як інтернет-спільнота реагує на дезінформацію.

Микола Данилюк, чий рідні наразі шукає Фейсбук, вже давно reunited with his family.

Зранку відкрила стрічку Фейсбука, й мені одразу випало повідомлення - чорними буквами на жовтому фоні для привернення уваги - про те, що в торакальному відділенні Одеської клінічної лікарні після поранення лежить 54-річний Микола Данилюк з села Нова Гребля Калинівського району Вінницької області. І внизу - прохання до читачів поширити пост (виділено крупним шрифтом): "Хай рідні знають що він живий".

Проблема з втраченим комою перед "що" залишиться поза увагою. Також можемо не звертати уваги на неточну назву медичного закладу — насправді немає офіційної назви "Одеська клінічна лікарня". В Одесі існує кілька лікарень з клінічним статусом: обласна, декілька міських та лікарні залізничного транспорту. Тож, родичі не знають, куди звертатися.

Встановити особу автора не вдалося. Відомо лише, що вперше інформація про розшук Миколи Данилюка з'явилася на сторінці "Молитва" 22 грудня 2022 року, але наразі публікації на цій сторінці не оновлюються з березня 2023 року. Сторінка була створена в березні 2022 року, тобто в розпал війни, і містить безліч патріотичних постів, оголошень про зниклих безвісти, а також вигаданих історій, які покликані викликати емоції у читачів, спонукаючи їх ставити лайки, коментувати та поширювати дописи. Відомо, що чим більше таких матеріалів, тим ширше охоплення аудиторії у творця контенту. Сьогодні сторінка має 224 тисячі підписників. Не впевнена, що всі вони перевіряли її прозорість, а якби це зробили, то дізналися б, що адмініструється вона з Вірменії. Хоча це може бути просто прикриттям, і за "Молитвою" насправді можуть стояти російські користувачі.

Портал НотаЄнота, що спеціалізується на спростуванні фейкових новин та дезінформації в інформаційному просторі, повідомляє, що сторінка "Молитва" адмініструє щонайменше шість груп, зокрема: "Пошук зниклих ????", "Україна сьогодні", "Доброго вечора, ми з України!", "Пошук людей під час війни", "Сильна Україна" та "Пошук людей/Поиск людей". Ці групи мають також ряд інших модераторів з країн, таких як Вірменія, Індія, Індонезія та В'єтнам. У деяких з цих груп, які створені під егідою "Молитви", адміністратори просувають й інші сторінки, наприклад, "Україна - Перемога".

Таким чином, здійснюється збір даних про наших героїв, їхніх близьких, а також інформації про те, коли і в яких обставинах військовослужбовець востаннє контактував.

Що роблять вороги з тією інформацією? Напевне, що використовують у власних інтересах. А обмануті українці отак просто, тільки на емоціях, видають людей, які стали на захист Батьківщини.

Так-от, скориставшись вказаною адресою пораненого, ми зв'язалися зі старостою села Нова Гребля на Вінничині Наталією Головач.

- Так, Микола Данилюк - наш односелець і батько багатьох дітей, - підтвердила вона. - Він насправді брав участь у бойових діях, отримав травму і проходив лікування в Одесі. Після цього знову повернувся на фронт, але знову отримав поранення і був визнаний військово-лікарською комісією непридатним до служби. Зараз він живе зі своєю родиною в селищі.

Згідно з заявою пані Наталії, інформація про те, що Микола Данилюк нібито проходить лікування в Одесі, регулярно з’являється у Фейсбуці з інтервалом приблизно раз на шість місяців. Вона зазначає, що актив села спростовує цю новину, підкреслюючи дату її публікації та те, що вона втратила свою актуальність. Проте, здається, що хтось навмисно піднімає цю інформацію знову і знову, кожні півроку.

Я натрапила на допис у стрічці новин своєї однокласниці. Це був репост від чоловіка, який у соцмережах називає себе фанатом київського "Динамо" і має диплом Львівської політехніки. Щиро кажучи, я була вражена, побачивши, що стару, вже неактуальну інформацію перепостило більш ніж 11,5 тисячі співчутливих, але неуважних людей. А у кожного з них є кілька підписників, які навіть не задумуються над тим, що саме поширюють.

Отже, до вечора ще кілька моїх друзів у Facebook "поділилися" зі мною "новинкою" на жовтому фоні про пошук родичів Миколи Данилюка.

Добре, пан Микола повернувся з війни. Але ж ми не знаємо, скільки може бути подібних історій з іншим фіналом. А то й вигаданих. Це, як мінімум, відволікає увагу тих, хто приходить у соцмережі, аби сказати чи дізнатися про щось важливе, поспілкуватися на різноманітні пекучі теми.

В цілому, шукати родичів пораненого бійця, якщо є відомості про нього, включаючи адресу, виглядає нелогічно. Лікарі навряд чи звернуться до соціальних мереж у таких випадках, і вже тим більше, якщо це триває два роки. Хіба це не абсурд? Проте, наші необачні співгромадяни продовжують активно поширювати подібні "старі" новини, вважаючи, що так вони надають допомогу захисникові та роблять добру справу.

Багато людей навіть не намагаються ознайомитися з коментарями, що можуть пролити світло на істину. Складається враження, що деякі з нас стали жертвами якогось вірусу, що знищив їхнє критичне мислення. Багато хто просто прагне швидко поставити лайк і поширити неперевірену інформацію в соціальних мережах. Саме на це й розраховують такі маніпуляції. Хто ж зверне увагу на дату публікації новини?

До речі, коли я відкрила профіль чоловіка, що поширив публікацію про колишнього воїна ЗСУ Миколу Данилюка, на його сторінці я натрапила на ще одну поширену в Інтернеті приманку, яка стала популярною нещодавно. Це згенероване штучним інтелектом фото військового з напівпорожньою тарілкою в руках і підписом: "Сьогодні в мене День народження, а ані торта, ані квітів, і ніхто не привітав... лише буряки та картопля. Наступного року в цей час я буду зі своєю родиною".

Зображення щасливих подружніх пар, близнюків, які святкують день народження, та військових, що залишилися без привітань у свій особистий день - усе це елементи однієї стратегії, яку використовують російські пропагандисти для збору інформації з метою реалізації інформаційно-психологічних операцій та кампаній дезінформації. Нещодавно ворогуючі фейкові агентства активно популяризують "героїв України, про яких не згадують у медіа".

Нещодавно в соцмережах поширилася вражаюча розповідь, опублікована на акаунті "Герої нашого часу", про сміливого молодого лікаря-гінеколога Олександра Шмонька з села Лобкова Балка в Полтавській області. Під час пожежі в місцевій лікарні він, не зважаючи на небезпеку для власного життя, зумів врятувати 23 вагітні жінки.

Цікава розповідь, проте повністю неправдива. Адже в селі, яке раніше належало до Хорольського, а тепер до Лубенського району, за даними перепису 2001 року, мешкало всього лише 59 людей. А пологового відділення там ніколи не існувало.

Особливу "пікантність" цій вигаданій історії надає зображення американського порноактора Джонні Сінса, якого фейкові новини представили як Олександра Шмонька. Я знову вирішила дізнатися, чи існує така особа на Полтавщині, і перевірка не виявила жодного відповідного запису. До речі, в Україні всього 74 людини носять прізвище Шмонько.

Та якщо ви думаєте, що на цьому фантазія пропагандистів не вичерпалась, то ви помиляєтесь. Вони ще й придумали, нібито всі врятовані породіллі назвали народжених дітей на честь свого рятівника - Олександрами. "Лайк та низький уклін Герою" - просять автори фентезі. А з цим у підписників, звісно ж, затримки немає.

За інформацією Центру стратегічних комунікацій, акаунт "Герої нашого часу", присвячений українцям, які нібито здійснили героїчні вчинки, налічує 39 тисяч підписників. Його публікації іноді отримують від 100 до 400 тисяч переглядів. Проте ці розповіді, як правило, позбавлені конкретики та логічної структури, часто не містять географічних прив'язок, а персонажі мають вигадані прізвища або взагалі не зазначені.

Такі публікації викликають потужні емоційні відгуки та спонукають людей до активних дій, що призводить до значних охоплень і сприяє просуванню сторінок чи акаунтів.

Зазвичай такі тексти, фотографії та відео розповсюджуються ботами, які мають на меті створення платформ для подальшої маніпуляції. Це становить серйозну загрозу, адже через накопичену аудиторію поширюються деструктивні наративи, вигідні Росії. Крім того, такі сторінки можуть містити небезпечні посилання, що ведуть до шахрайських ресурсів," - підкреслюють фахівці Центру стратегічних комунікацій.