148 років тому з'явився на світ Леонтович, автор знаменитого "Щедрика". На жаль, його життя обірвали російські загарбники.

Композитор, диригент, піаніст та громадський діяч Микола Леонтович став відомим на весь світ завдяки своїй колядці "Щедрик". Вважають, що твір Леонтович міг писати, коли він жив і працював у Покровську в 1904-1908 роках

У цьому огляді ми висвітлюємо кар'єру художника та обговорюємо його жорстоке вбивство, вчинене російськими чекістами.

Микола Леонтович з'явився на світ 13 грудня 1877 року в селі Монастирок, розташованому на Вінниччині. Його перші кроки у музиці були зроблені завдяки батькові Дмитру, який володів талантом до співу та грав на віолончелі, скрипці й гітарі. Мати Марія також мала музичні здібності і часто виконувала українські народні пісні.

Навчався у Немирівській гімназії, духовному училищі. У 1892 році Микола вступив до Подільської духовної семінарії в Кам'янці-Подільському. Опанував скрипку, фортепіано, деякі духові інструменти, почав обробляти народні мелодії, беручи за взірець обробки Миколи Лисенка.

Навчання в духовній семінарії надихнуло його стати вчителем у сільських школах, де він одночасно прагнув розвивати свої музичні навички. Він заснував аматорський симфонічний оркестр, що виконував українські мотиви та твори композиторів як з України, так і з Росії. Також він випустив дві антології пісень Поділля.

Згодом переїхав на Донбас. Там влаштувався викладачем співу та музики у місцевій залізничній школі. Жив в Покровську 4 роки, з 1904 до 1908 року.

"І от опинився він в Покровську - це така була вузлова залізнична станція в Російській імперії. Ми ж розуміємо, що тоді української незалежності не було. І на цій вузловій станції була школа залізничників. Працював в цій школі і навіть створив такий перший робітничий хор із дітей і також з працівників залізничної станції", - розповідала на Радіо Свобода дослідниця історії "Щедрика", засновниця Інституту Леонтовича Тіна Пересунько.

Музичні довідники вказують, що існує кілька версій "Щедрика" і що над цією композицією Леонтович працював усе своє життя, перероблюючи і доповнюючи. Друга редакція "Щедрика" написана у 1906-1908 роках, а це якраз роки життя Леонтовича у Покровську.

"У період Першої російської революції Леонтович активно боролась за скасування Російської імперії та самодержавства. Як композитор і диригент, він очолював хоровий колектив, що підтримував усі революційні акції в Покровську," - зазначає Пересунько.

Хор, під керівництвом Леонтовича, виконав у Покровську під час Першої російської революції французький гімн "Марсельєза".

У 1909 році навчався під керівництвом відомого теоретика музики Болеслава Яворського. 1916 року із хором Київського університету Леонтович виконує свою обробку "Щедрика", яка принесла йому великий успіх у київської публіки.

Після проголошення Української Народної Республіки Леонтович переїхав до Києва, де розпочав активну діяльність у ролі диригента та композитора. Його численні твори були адаптовані до виконання як професійними, так і аматорськими ансамблями по всій Україні.

Після приходу більшовиків, він деякий час обіймав посаду в музичному комітеті при Народному комісаріаті освіти, а також викладав у Музично-драматичному інституті, названому на честь Миколи Лисенка. Разом із композитором і диригентом Григорієм Верьовкою він також здійснював діяльність у Народній консерваторії.

У Тульчині, що на Вінниччині, Леонтович відкрив першу в історії музичну школу.

У період 1919-1920 років композитор створює своє перше масштабне симфонічне полотно — народно-фантастичну оперу "На русалчин Великдень", основану на казці Бориса Грінченка з такою ж назвою.

Миколу Леонтовича було вбито в його власному домі чекістом, який попросився переночувати. Обставини смерті композитора почали розкриватися лише після падіння радянсько-комуністичного режиму, в період незалежності України, коли стали доступні раніше засекречені документи. У публікаціях того часу замовчували факти знищення видатного українського композитора владою.

У ніч з 22 на 23 січня 1921 року композитор зупинився у свого батька в селі Марківка. Агент Всеросійської надзвичайної комісії на ім'я Афанасій Грищенко попросився переночувати, представившись чекістом, який займається боротьбою з бандитами. Вранці він вчинив пограбування будинку і застрелив Миколу Леонтовича.

Документ, який розкрив особу вбивці композитора, став відомим лише в 1990-х роках.

Найдетальніші відомості про ту трагедію стали відомі завдяки двом рідкісним документам, які віднайшла завідувачка відділу обласного краєзнавчого музею Лариса Семенко. Після багатьох років збирання матеріалів до музею для поповнення його фондів туди потрапив товстий щоденник відомого українського письменника Степана Васильченка. Там згаданий один з найближчих друзів Леонтовича, Гнат Яструбецький, який записав детальну розповідь батька Леонтовича про вбивство композитора.

Гучний постріл розбудив батька. Було 7:30 ранку. На ліжку під вікном сидів зігнутий напівлежачи Леонтович, злякано запитуючи: "Що це, вибух?" Промовивши ці слова, він впав на подушку. Над ним стояв Гріщенко, босий і в одній лише білизні, тримаючи в руках зброю, з якої щойно вистрілив. У кімнаті також перебували сестра композитора Вікторія та донька Галина. Непрошений гість зв'язав їм руки, а сам одягнув напівкожушок, який належав батькові Леонтовича. Він лаявся нецензурною лексикою та вимагав грошей. На очах у всіх він викидав вміст гаманця Миколи Дмитровича, забравши 5000 карбованців різними купюрами. Гості в домі були в шокові, поки грабіжник перевертав все навколо у пошуках цінностей. У цей момент Леонтович, лежачи нерухомо з широко розплющеними очима, встиг промовити: "Тату, я помираю", - згадували згодом.

Місцевим органам аби стримати хвилю гніву, довелося видумати версію вбивства на побутовому ґрунті.

Незважаючи на трагедії, що забрали життя багатьох українців під час розкуркулення, Голодомору та Великого терору, деякі матеріали та свідчення очевидців все ж змогли вийти за межі СРСР. Вражаюча популярність пісні "Щедрик-ведрик" сприяла глибоким дослідженням творчості та життєвого шляху її композитора. Офіційна версія злочину, надана тодішньою владою, стверджувала, що це був "напад петлюрівців-розбійників".

Тільки після розпаду СРСР були виявлені та оприлюднені докази навмисних вбивств, вчинених органами ВЧК.

Завдяки українським народним мелодіям Леонтович розробляв унікальні та самобутні хорові твори.

Леонтович став піонером серед українських композиторів, які внесли свіжий погляд у фольклорну традицію. Він створив хорові аранжування для численних народних мелодій, серед яких "Щедрик", "Дударик", "Козака несуть" та "Ой з-за гори кам'яної".

Відомий на весь світ хоровий твір "Щедрик" є однією з найзначніших робіт Миколи Леонтовича, над якою композитор працював протягом свого життя. Сьогодні цю колядку можна почути в багатьох країнах, виконуючи її англійською, німецькою, іспанською, японською та багатьма іншими мовами. Прем'єра "Щедрика" відбулася у 1916 році, коли його виконав хор Київського університету, де Леонтович тоді працював. Пізніше хоровий диригент Олександр Кошиць "доставив" цю композицію до Європи та США, завдяки чому "Щедрик" здобув популярність не лише в Україні, а й далеко за її межами.

Досліджуйте також: Він представив "Щедрик" світу і здобув міжнародну популярність, прагнучи повернутися до рідного села: 150 років з дня народження Олександра Кошиця.

Сьогодні ім'я Леонтовича носять українські музичні ансамблі, такі як Капела бандуристів, а також різні навчальні заклади, наприклад, Вінницьке училище мистецтв і культури. Вулиці, названі на честь Леонтовича, можна знайти в Києві та інших містах України.

Меморіальний музей Леонтовича розташований у Тульчині, що знаходиться в Вінницькій області.

Місто Покровськ, колишнє Гришине, завжди вшановувало видатного композитора, який зробив величезний внесок у музичну культуру, залучивши місцевих мешканців до хорового співу та музичного життя. Про це свідчить експозиція Покровського історичного музею, де представлені фотодокументи та спогади гришинців про перебування Леонтовича в їхньому місті. На честь сторіччя з дня народження композитора, яке відзначили у 1977 році, його ім'я було присвоєно дитячій музичній школі. На жаль, сьогодні Покровськ та його культурна спадщина страждають від дій російських окупантів.

У 2016 році Національний банк України випустив срібну ювілейну монету номіналом 20 гривень, яка отримала назву "Щедрик". Ця монета була присвячена сторіччю з моменту першого виконання відомого твору Леонтовича хором Київського університету.

5 грудня 2024 року в Ужгороді відбулося урочисте відкриття бронзової мініскульптури, присвяченої "Щедрику" та його автору Миколі Леонтовичу. Ця подія була організована в честь 105-річчя першої міжнародної презентації "Щедрика", яка проходила в Ужгороді, з якого у 1919 році розпочалися міжнародні гастролі Української Республіканської капели під керівництвом Олександра Кошиця.