Посттравматичний стресовий розлад в Україні: вплив війни на психічне здоров'я.

Майже третина населення України відповідає критеріям посттравматичного стресового розладу. Одним із ключових чинників є російська війна проти України та її наслідки, зокрема і за межами лінії фронту.

Вже більше чотирьох років триває масштабна війна між Росією та Україною. Цей конфлікт розгортається не тільки на бойових позиціях. Російські ракети регулярно завдають ударів по житловим будівлям і важливим цивільним об'єктам, включаючи енергетичну інфраструктуру.

Втрати, поранення, руйнування та вимушене залишення домівок — усе це залишає глибокі сліди, які не завжди помітні на перший погляд. Сьогодні приблизно кожен третій цивільний (31,2 відсотка) підпадає під критерії посттравматичного стресового розладу (ПТСР), або ж його більш серйозної форми — комплексного ПТСР.

Такого висновку дійшли автори репрезентативного опитування, яке провела міжнародна дослідницька мережа "Співпраця та конфлікт у Східній Європі" (KonKoop). У дослідженні, яке охоплювало понад 2500 українців, що мешкають у контрольованих урядом районах Києва, взяли участь фахівці в області психічного здоров’я та соціальних наук. Фінансування дослідження надало Федеральне міністерство досліджень, технологій і космосу Німеччини, а результати були опубліковані в науковому журналі European Journal of Psychotraumatology.

Коли звичні будні перетворюються на справжнє випробування.

Про посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) говорять тоді, коли людина переживає травматичну подію, тобто потенційну або реальну загрозу життю чи власній фізичній недоторканності або ж інших людей, і цей досвід закарбовується в психіці. Люди з ПТСР повертаються до переживання травматичної події у так званих "флешбеках", страждають від тривожності, дратівливості та порушень сну. Зазвичай симптоми проявляються не відразу, а через певний час після пережитого.

На думку експертів, в глобальному контексті критерії цього розладу відповідають менш ніж десяти відсоткам населення. Водночас, згідно з новим дослідженням, в Україні цей показник перевищує трьохкратну норму.

Дослідження базується на симптомах, які повідомляли самі учасники. Як зазначають автори, результати могли бути під впливом того, як респонденти сприймали поставлені питання.

Війна між Росією та Україною: спільна психологічна травма?

"Особливо вражає величезний рівень травматизації," - підкреслює викладачка судової психіатрії в Королівському коледжі Лондона та керівниця дослідження Дейрдре Макманус.

Понад 90 відсотків опитаних повідомили, що пережили принаймні одну травматичну подію в дорослому віці. Не всі, але багато з цих подій були пов'язані з війною. Половина респондентів зазначила, що має родича, який служить на фронті. Понад 70 відсотків пережили обстріли за місцем проживання, а 65 відсотків стали свідками руйнувань, спричинених війною.

"В Україні вже не залишилося жодної родини, яка б не постраждала від війни, де хтось не загинув або не залишився на окупованій території", - розповіла DW Руслана Луцик-Андрушко, яка працює психосоціальною консультанткою міжнародної гуманітарної організації "Лікарі без кордонів" у Вінниці.

"Ми не можемо пояснювати причину лише самим вторгненням, оскільки могли існувати й інші травматичні події, які сприяли розвитку ПТСР", - каже головна авторка дослідження Емма Фейсер-Ірвін. Лондонська дослідниця і сама зайнята у клінічній психології та спеціалізується на травмі й ПТСР.

Згідно з поясненнями Фейсер-Ірвін в інтерв'ю для DW, існує пряма залежність між кількістю травматичних подій, які людина переживає протягом свого життя, і ймовірністю виникнення посттравматичного стресового розладу. Вона також зазначає, що, враховуючи, що мова йде про цивільне населення, а не лише про військових чи внутрішньо переміщених осіб або біженців, можна зробити висновок, що війна відіграє важливу роль у розвитку та поширенні ПТСР.

Колектив може пом'якшувати наслідки травми

Багато людей в Україні щодня живуть під загрозою обстрілів, стикаються з вимушеним переселенням, горем і невизначеністю, наголошує керівниця дослідження Макманус. "Попри ці обставини, багатьом вдається функціонувати та адаптуватися навіть у надзвичайно складних умовах".

За словами Фейсер-Ірвін, хоча багато людей повідомляли про травматичні переживання, далеко не в усіх вони переросли у тривалі психічні розлади. "Це свідчить про те, що дві третини населення по-іншому опрацьовують травматичні події".

Вона вважає, що важливу роль у цьому контексті може відігравати сильна українська національна ідентичність: "Це відчуття сильної колективної культури, коли люди спільно протистоять агресії". Дослідження свідчать, що відчуття соціальної підтримки та зв’язку з іншими може запобігати виникненню посттравматичного стресового розладу.

Саме з цієї причини надзвичайно важливо формувати середовище, яке забезпечує підтримку. Багато людей опинилися в ситуаціях, з яких через тривалу війну неможливо просто вибратися. Тому необхідні не лише способи лікування ПТСР, але й соціальні програми допомоги, доступні для більшої частини населення.

Подібний підхід реалізується також у реабілітаційному центрі "Лікарів без кордонів" у Вінниці. Руслана Луцик-Андрушко пояснює: "Коли клієнти звертаються до нас, перший етап полягає у стабілізації та відновленні їхнього внутрішнього потенціалу". Лише після того, як людина почувається краще, можна переходити до роботи з травматичними спогадами. Завершальним етапом є інтеграція отриманого досвіду.

Цей метод має на меті навчити людей технікам самодопомоги, які вони можуть застосовувати в стресових ситуаціях. Після відвідування центру учасники отримують спеціальний набір інструментів психологічної підтримки, які можуть бути корисними для них самих, їх дітей, друзів та у випадках важких життєвих обставин.

Оцінити масштаби травматизації в Україні наразі є складним завданням.

В даний час Росія продовжує збільшувати свої наступальні дії проти України, що негативно позначається на психічному здоров'ї багатьох українців, зазначає Луцик-Андрушко. "Коли людина постійно перебуває в стані стресу і не відчуває перспектив на поліпшення, це, безумовно, виснажує. Людям необхідні впевненість і надія на краще майбутнє".

Отже, Фейсер-Ірвін підкреслює, що результати проведеного дослідження відображають лише певний момент у часі. На даний момент неможливо точно визначити повний вплив війни на психічне здоров'я. "Скоріше за все, довгострокові наслідки стануть зрозумілими лише тоді, коли люди отримають можливість повернутися до безпечного життя та повністю відновитися після пережитого".