Любов, що ламає стереотипи: як Оксана Лоянич та її чоловік стали найвідомішою парою в Україні - 20 хвилин.

Вінничанка Оксана Лоянич, якій 53 роки, та її чоловік, якому 24.

Вінницька блогерка Оксана Лоянич стала предметом гарячих дискусій по всій Україні, після того як відкрито поділилася деталями свого особистого життя.

Вона порушила традиційні уявлення та соціальні стереотипи, одружившись з чоловіком, який виявився на 28 років молодшим за неї.

* Що насправді стоїть за історією кохання, яка збурила інтернет та ЗМІ далеко за межами України, та як подружжя реагує на хвилю хейту -- читайте в нашому матеріалі.

Нещодавно український простір соціальних мереж став ареною обговорення захоплюючої історії незвичайної та надзвичайно відважної родини з Вінниці. Відома бізнес-тренерка та засновниця бізнес-школи, 53-річна Оксана Лоянич, разом зі своїм 24-річним чоловіком Сергієм Ільчуком відкрито поділилися деталями свого шлюбу, віковою різницею між ними та вихованням своїх дітей.

Після низки інтерв'ю та випуску контенту, присвяченого родинним темам, ця пара швидко здобула популярність не лише в Україні, а й за її межами, викликавши жваве обговорення та захоплення серед аудиторії. Провідні українські блогери та телеканали активно проявляють інтерес до вінничан.

Ми поспілкувалися з Оксаною і дізналися, з яких причин історія її кохання спричинила хвилю хейту, а кому дала "чарівний пендель" у житті.

Від робочих стосунків до великого почуття

Історія знайомства Оксани та Сергія розпочалася шість років тому на майстер-класі з ораторського мистецтва, який проводила Оксана. На той момент хлопцеві було всього 18 років, а бізнес-леді -- 47. Ба більше, Оксана перебувала у стабільному 30-річному шлюбі та виховувала дорослого сина.

Спочатку Сергій був її учнем, але з часом він почав навчатися у Оксани. Довгий час їхнє спілкування обмежувалося лише професійними справами. Однак, коли молодий чоловік відверто висловив свої почуття, Оксана не відразу відповіла йому взаємністю.

Жінка тривалий час уникала визнання своїх стосунків через значну різницю у віці (28 років) та осуд суспільства. Оксана оформила офіційне розлучення з першим чоловіком всього за день до початку повномасштабного вторгнення. Після цього закохані вирішили не приховувати своє щастя і уклали шлюб. У березні виповниться чотири роки з моменту їхнього одруження.

Оксана впевнена, що сучасна жінка має право закохуватися у тих, кого любить, і вирішувати, коли стати матір'ю. Проте багато людей все ще не можуть дозволити собі жити так, як хочуть.

-- Це наслідок радянського виховання, яке вчило бути зручними для системи. А щоб люди були зручними, завжди існували правила, -- розповідає Оксана. -- Багато з цих правил насправді не є нашими власними. Якщо згадати Радянський Союз, навіть церква була під забороною, тому що будь-який інший авторитет сприймався як загроза. Людей виховували так, щоб вони не ставили зайвих запитань і не виходили за встановлені межі. Тому все, що виходить за рамки звичних норм і стандартів, завжди викликає сильну реакцію -- від різкого засудження до щирого захоплення. Так було завжди. Люди, які наважуються жити по-іншому, стають помітними. Йдеться не про порушення законів, а про рамки та правила, які часто нав'язує суспільство.

Сучасний сімейний менеджмент і діти

Справжнім проривом у популярності пари стала їхня абсолютна відвертість щодо розподілу сімейних обов'язків та появи дітей. Нещодавно Оксана та Сергій стали батьками чарівних доньок-двійнят -- Аліси та Софії, які з'явилися на світ за допомогою сурогатного материнства.

Ми пройшли складний і тривалий шлях до того, щоб стати батьками. Якщо б ми зневірилися, то навряд чи дійшли б до цього важливого моменту. І все ж були часи, коли нам хотілося опустити руки. Інші бачать лише фінальний результат — привабливу картину, але не здогадуються, через які труднощі, втрати, лікарняні візити та операції нам довелося пройти. Ми неодноразово переживали відчай, але завжди підтримували один одного, кажучи: "Добре, це сталося. Продовжуємо рухатися вперед". Вибір на користь сурогатного материнства також дався нелегко. Я дуже прагнула сама виносити дітей, але обставини склалися інакше. Сучасна медицина відкриває безліч можливостей, про які ми раніше навіть не здогадувалися. Є жінки, які самостійно народжують у 55 років, і в Україні також були подібні випадки. Тож багато стереотипів, які існують сьогодні, вже не відповідають дійсності.

Пара вразила підписників своїм прагматичним та сучасним підходом до побуту. Оскільки Оксана є успішною підприємицею та головною годувальницею в родині, подружжя ще "на березі" домовилося, що молодий чоловік піде в декретну відпустку. Поки Оксана Лоянич активно розвиває бізнес, Сергій узяв на себе роль "тата в декреті" й цілком успішно справляється з доглядом за немовлятами.

Часто можна зустріти коментарі, що мій чоловік є альфонсом або "влаштувався на добре життя". Проте я завжди відповідаю: нехай ті, хто це стверджує, проведуть три місяці у компанії з немовлятами, цілодобово піклуючись про них, без сну вночі і фактично перебуваючи у декретній відпустці. Лише після цього варто обговорювати, хто насправді "добре влаштувався".

Відгук родини та суспільний відгук

Незважаючи на несподіваність, близькі люди пари сприйняли їхній вибір з відкритими серцями. Син Оксани, який зараз має 31 рік (на шість років старший за свого нового вітчима), з гумором та усмішкою поставився до цієї ситуації. Батьки Сергія, які насправді є майже ровесниками Оксани, хоча й були спочатку вражені, зрештою повністю прийняли свою невістку. Родина підтримує теплі стосунки і разом святкує важливі події.

Щодо реакції в онлайн-просторі, відео пари набирають мільйони переглядів та тисячі відгуків. Оксана Лоянич підкреслює, що переважно негативні коментарі надходять від жінок старше сорока років, тоді як чоловіча аудиторія майже не виявляє неприязні до їхнього стосунку.

-- Багатьом хочеться пояснити самим собі, чому вони не можуть так само. Саме тому значна частина негативних коментарів, які ми отримуємо, -- від жінок старшого покоління, переважно 45+, -- говорить блогерка. -- Це люди, які все життя жили за суворими правилами та нормами, тому їм складно зрозуміти нашу історію і наше кохання. Для них це те, що не вписується у звичну картину світу. Я нікого не засуджую. Я приймаю їхнє виховання, їхній світогляд і їхнє право на власну думку. Але, якщо чесно, мені байдуже.

За словами бізнес-коучки, приклад їхньої пари уже надихнув багатьох жінок не ставити на собі хрест через вік і сміливо йти назустріч особистому щастю. Подружжя переконане: головне -- це взаємна повага, вміння домовлятися та щире кохання, а цифри в паспорті не мають жодного значення для створення міцної родини. Це багатьох надихнуло.

Справжня суть полягає не в тому, що після нашої розповіді хтось вирішив вступити в стосунки з молодшим партнером. Головне — це вибір людини, а не її вік, соціальний статус чи положення в суспільстві. Це найважливіший аспект. Численні повідомлення від людей підтвердили це. Один юнак поділився, що між ним і його обраницею існує 23-річна різниця у віці, але вона переживає через осуд оточуючих і не наважується відкрито говорити про їхні стосунки. Було й чимало тих, хто вже змирився з думкою про те, що не зможуть стати батьками. Але після того, як дізналися нашу історію, вони вирішили не опускати руки і продовжити свій шлях.

Писала й жінка, якій 45 років. Вона вважала, що її особисте життя вже закінчилося. Після нашої історії вона зареєструвалася на сайті знайомств. І таких повідомлень дуже багато. Коли люди бачать реальний приклад, вони розуміють: це можливо. Інша справа, коли йдеться про знаменитостей, наприклад Аллу Пугачову та Максима Галкіна. Це здається чимось далеким і недосяжним. А коли така історія трапляється поруч, із людиною, яка живе у твоєму місті чи навіть сусідньому будинку, виникає думка: "Вона така сама, як і я. Якщо змогла вона, можливо, зможу й я".Саме тоді люди починають дозволяти собі думати, що і після 40 чи 45 років можна зустріти кохання, створити сім'ю або стати батьками.

Навіть негативні відгуки, що часто виникають у відповідь на її романтичну історію, блогерка намагається роз'яснити.

-- Часто хейт виникає тому, що людині потрібно пояснити самій собі, чому в її житті щось склалося інакше. Якщо жінка самотня у 50 років, їй простіше переконати себе, що з іншою жінкою "щось не так". Тому починаються образи, звинувачення, розмови про зовнішність, гроші чи нібито вигоду.

Всі мої дії в житті виходять з глибини душі.

Оксана Лоянич переконана, що ажіотаж довкола її родини не триватиме вічно. Впевнена, достатньо просто спокійно пережити ці два тижні й жити своїм життям.

Безумовно, у відкритості є свої плюси. Якщо кількість моїх підписників зросте і більше людей почнуть цікавитися моєю діяльністю, то, по-перше, я дуже сподіваюся, що це позитивно вплине на їхнє життя. По-друге, можливо, деякі з них стануть моїми клієнтами або візьмуть участь у моїх проєктах, і я буду цьому тільки рада. Наприклад, незабаром ми плануємо фестиваль, для якого не є критично важливим мати широку географію учасників. Я, в основному, працюю в реальному часі, і більшість моїх ініціатив проходять у Вінниці, тому інша аудиторія для нас не є пріоритетом. А якщо говорити про літній фестиваль, то я буду дуже щаслива, якщо на нього завітає багато людей.

Йдеться про фестиваль "АnaXата", який відбудеться 22-23 серпня, неподалік Вінниці. За словами менторки, там люди зможуть відновитися, перезавантажитися і, можливо, по-новому побачити себе та своє життя. Адже, по суті, щастя людини -- у її власних руках. Воно залежить лише від її вибору та відповідальності.

-- АnaXата -- це серцева чакра. Усе, що я роблю в житті, я роблю від серця, з любов'ю. І, мабуть, саме тому люди, які зі мною взаємодіють, починають більше керуватися не агресією чи злістю, а любов'ю. Насамперед -- любов'ю до себе. Бо як людина може ділитися любов'ю, теплом чи добром, якщо всередині цього немає? Саме тому до тих, хто реагує негативно, я ставлюся з розумінням. Можливо, їм просто нічим іншим ділитися.

Запитали, чи Оксана завжди була такою.

Звісно, не завжди. Я активно працюю над собою, приділяючи увагу своєму ментальному, емоційному та психологічному благополуччю. Вкладаю в себе значні ресурси, адже розумію, що своє щастя та життя формую сама і повністю відповідаю за це. Я вважаю за краще інвестувати в особистий розвиток, аніж витрачати енергію та час на чужі проблеми та негативні ситуації. Це не має сенсу, адже життя надто коротке.

Вас може зацікавити:

"Співочі перипетії": Олю Полякову запросили в Верховну Раду для пояснень.

14 років повних залів і нестачі квитків: вінницька постановка потрапила до Книги рекордів України.

Додайте 20 хвилин до обраних ресурсів у Google.